ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА Іменем України
15.03.2001 Справа № 3/135-10/280
{постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України ( n0162700-02 ) від 14.05.2002}
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат (далі - Релігійна громада УПЦ-КП) про перевірку постанови арбітражного суду Львівської області від 06.12.2000 у справі за позовом Дрогобицької райдержадміністрації до Релігійної громади УПЦ-КП про вилучення з її незаконного користування церковної споруди Різдва Пресвятої Богородиці в с. Ясениця-Сільна.
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 10.10.2000 позов задоволено.
Рішення мотивовано підтвердженням матеріалами справи відсутності правових підстав у відповідача на користування спірною культовою спорудою.
Заступник голови арбітражного суду Львівської області, здійснюючи нагляд у справі у зв'язку із заявою відповідача, постановою від 06.12.2000 рішення арбітражного суду залишив без зміни.
Не погоджуючись з постановою арбітражного суду, відповідач звернувся із заявою про її перевірку та скасування як такої, що ухвалена при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають важливе значення для справи.
На підтвердження цього відповідач посилається на відсутність правової оцінки судом тих фактів, що він є правонаступником релігійної громади РПЦ і протягом тривалого часу користувався спірною культовою спорудою та утримував її.
Перевіркою матеріалів справи встановлено таке.
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 18.07.96 визнано недійсним договір оренди спірної культової споруди в с. Ясениця-Сільна (церква Різдва Пр. Богородиці), що був укладений між Релігійною громадою УПЦ-КП та Дрогобицьким райвиконкомом.
Рішення суду не скасовано, не змінено, зберігає чинність.
У судовому засіданні встановлено, що 22.05.97 судовий виконавець Дрогобицького районного суду виконав рішення в примусовому порядку. Майно церкви інвентаризовано.
Але, незважаючи на це, відповідач продовжує користуватись спірною релігійною спорудою.
Ці факти відповідачем не заперечуються.
За таких обставин згідно з вимогами статті 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) володіння відповідачем спірним майном є неправомірним.
З урахуванням зазначеного суд правомірно дійшов висновку про вилучення приміщення церкви із незаконного володіння відповідача.
На підставі наведеного постанова арбітражного суду Львівської області у даній справі відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подана заява про її перевірку, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Перевірка постанови арбітражного суду у відповідності зі статтею 104 АПК ( 1798-12 ) проводилась без участі сторін.
Витрати по держмиту підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись статтями 106, 108, 49 АПК ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:
постанову арбітражного суду Львівської області від 06.12.2000 у даній справі залишити без зміни.