ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 14/198
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Бур'янова С.О., Семчука В.В.,
за участю представників:
позивача - Гурзан Н.М., Білицький В.К.,
відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, касаційні скарги ВАТ "Експортліс" та спільного українсько-угорського підприємства "Ізоліт-Карпати"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.01.2004 року
у справі N 14/198
за позовом ВАТ "Експортліс"
до спільного українсько-угорського підприємства "Ізоліт-Карпати"
про виконання зобов'язання в натурі та стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.10.2003 року у справі N 14/198 (суддя Карпинець В.І.) позов ВАТ "Експортліс" до спільного українсько-угорського підприємства "Ізоліт-Карпати" (далі - СП "Ізоліт-Карпати") про спонукання виконання зобов'язання в натурі та стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, задоволено частково: зобов'язано відповідача підписати акт прийому-передачі житлових приміщень та гаражу розташованих у будинку N 15 по Слов'янській набережній в м. Ужгороді, загальною площею 386,7 м.кв., стягнуто з відповідача на користь позивача 19197,49 грн. пені, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2004 року (судді Скрутовських П.Д., Онишкевич В.В., Слука М.Г.) рішення господарського суду Закарпатської області від 27.10.2003 року змінене, в частині вимоги про стягнення суми пені в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, сторони звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами. Позивач у поданій касаційній скарзі просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2004 року скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач у поданій касаційній скарзі просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2004 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові СП "Ізоліт-Карпати" відмовити.
В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга СП "Ізоліт-Карпати" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ВАТ "Експортліс" підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 14.03.2001 року у справі N 1/13 за позовом ВАТ "Експортліс" до СП "Ізоліт-Карпати" про визнання права власності на нерухоме майно, на підставі контракту N 001 від 17.06.1992 року укладеного між сторонами (далі - Контракт), визнано право власності за ВАТ "Експортліс" на приміщення третього поверху площею 277,83 м.кв., апартаментів четвертого поверху площею 87,2 м.кв. та гаражу на першому поверсі об'єкту незавершеного будівництва.
Відповідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ст. 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна якщо інше не передбачено законом або договором.
В п. 6.1.1 Контракту, сторони визначили, що днем передачі приміщень визначених у договорі, вважається день підписання акту приймання-передачі.
Господарськими судами також встановлено, що після закінчення будівництва та введення в експлуатацію будинку, де знаходяться спірні приміщення визначені в Контракті, відповідач не виконав свої зобов'язання по передачі їх позивачеві, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду за захистом своїх прав.
Відтак, з урахуванням вимог ст.ст. 4, 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ), господарські суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підписати акт прийому-передачі житлових приміщень та гаражу розташованих у будинку N 15 по Слов'янській набережній в м. Ужгороді, загальною площею 386,7 м.кв.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили нарахування пені за несвоєчасну передачу приміщень у розмірі 0,01 % від суми контракту за кожний календарний день прострочення.
Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача суми пені, з урахуванням скороченого строку позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу спільного українсько-угорського підприємства "Ізоліт-Карпати" залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ВАТ "Експортліс" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2004 року у справі N 14/198 в частині відмови у стягненні пені скасувати. В цій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 27.10.2003 року у справі N 14/198 залишити без змін. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2004 року у справі N 14/198 залишити без змін.