СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
16.10.2003
(Витяг)
У квітні 2001 р. М. звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Радан" (далі - ЗАТ) про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що в травні 2000 р. між нею та відповідачем було укладено трудову угоду, за якою вона зобов'язалася строком до 20 жовтня 2000 р. виконувати сезонні сільськогосподарські роботи. Відповідач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати заробітну плату за встановленими нормами, а також додатково за підсумками роботи надати за сезон 1 тонну зерна. Свої зобов'язання вона виконала, але відповідач у повному обсязі з нею не розрахувався, сплативши лише 180 грн. У листопаді 2001 р. М. доповнила позовні вимоги: просила поновити строк для звернення до суду, стягнути на її користь заборгованість з виплати заробітної плати - 140 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 1 тис. 416 грн., вартість 1 тонни зерна - 731 грн., кошти на транспортування зерна - 186 грн. та 600 грн. як компенсацію за заподіяну моральну шкоду.
Суворовський районний суд м. Херсона рішенням від 29 березня 2002 р. позов задовольнив.
Апеляційний суд Херсонської області рішенням від 3 вересня 2002 р. рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове: стягнути на користь М. 140 грн. заробітної плати за договором підряду від 18 травня 2000 р. та 731 грн. як розмір натуральної оплати; у задоволенні решти позовних вимог відмовив. У касаційній скарзі М. просила рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2000 р. між сторонами було укладено не договір підряду, а трудову угоду, в якій визначено її предмет, розмір і порядок оплати, відповідальність сторін та умови дострокового розірвання угоди. Підпунктом 1.1 цієї угоди передбачено, що ЗАТ доручає, а М. бере на себе зобов'язання виконати просапування, проривання та збирання овочевих культур, а також дотримуватися розпорядку робочого дня, виробничої дисципліни, правил техніки безпеки та протипожежної безпеки терміном до 20 жовтня 2000 р.; підпунктом 1.4 передбачено, що ЗАТ зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити роботу.
З огляду на зазначене суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що сторони перебували в трудових відносинах. При цьому позивачка повністю виконала свої зобов'язання за трудовою угодою. Відповідач не надав суду доказів щодо неналежного виконання позивачкою зобов'язань. Проте апеляційний суд у мотивувальній частині свого рішення дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір підряду, з чим погодитися не можна. Відповідно до вимог ст. 332 ЦК ( 1540-06 ) 1963 р. за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник - прийняти й оплатити виконану роботу. Предметом договору підряду є певний матеріальний результат виконаної роботи, однак для трудового договору він не обов'язковий, оскільки в останньому випадку головне значення має трудова діяльність взагалі, а не виконання разової конкретної роботи. За трудовим договором працівник виконує роботу відповідно до його кваліфікації та посади протягом невизначеного або певного строку. При цьому працівник підпорядковується адміністрації, додержується встановлених правил внутрішнього розпорядку, виконує роботу, як правило, засобами організації й не несе ризику загибелі предмета праці.
Апеляційний суд не взяв до уваги того, що: відповідач щомісяця вів табель обліку робочого часу на сезонних працівників; заробітна плата видавалася в порядку, встановленому відповідачем, - за платіжними відомостями; розмір заробітної плати був визначений у наказі від 10 травня 2002 р. N 64.1 "Про виробничу необхідність"; у трудовій угоді врегульований весь процес трудових відносин між сторонами. Згідно зі ст. 338 ЦПК ( 1503-06 ) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції й залишає в силі рішення суду першої інстанції, якщо постановлене відповідно до закону рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
З огляду на наведене Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу М. задовольнила, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 3 вересня 2002 р. скасувала, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 березня 2002 р. залишила в силі.