ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2007 Справа N 1/67-77
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.04.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: В.Овечкін - головуючого, Є.Чернов, В.Цвігун
за участю представників:
- позивача:
Голуб В.А. - (дор. N 541324 від 07.02.2007)
- відповідача:
Кондратюк В.В. - (дор. N 10/10 від 31.10.2006)
Фещенко С.Д. - (дор. N 13/02 від 24.02.2007)
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємця - М.А.А.
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006
у справі N 1/67-77 господарського суду Волинської області
за позовом Приватного підприємця - М.А.А.
до Виробничо-комерційної фірми "Домінанта"
про виділення частки із спільного майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 12.07.2006 (суддя: М.Гончар) позовні вимоги задоволені, відповідача зобов'язано виділити у натурі цілу ідеальну частку будівлі, якою є нежитлове приміщення.
Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 позивач придбав у відповідача нежитлове приміщення загальною площею 17,4 кв. м, яке є частиною належного відповідачу торгового центру та складає 1/100 його частину.
Відповідно до приписів ст. 364 ЦК України ( 435-15 ) співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Матеріалами справи підтверджено, що виділення у натурі частки із спільного майна є можливим.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 (судді: О.Михалюк, Д.Новосад, Г.Мельник) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові відмолено.
Апеляційна постанова мотивована тими обставинами, що приміщення торгового центру належить на праві власності відповідачу і суд не вбачає за позивачем набуття права спільної часткової власності на приміщення торгового центру.
Відповідач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією ст.ст. 355, 356, 364 ЦК України ( 435-15 ), рішення господарського суду першої інстанції просить залишити без змін.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 придбав у відповідача майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 17,4 кв. м, що складає 1/100 частину належного відповідачу торгового центру.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про технічну можливість та відсутність нормативних заборон для виділення у натурі частини нежитлового приміщення, належного позивачу у спільній частковій власності, з огляду на що визнано обґрунтованим право позивача самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності шляхом виділення в натурі цієї частки із спільного майна.
Разом з тим господарським судам попередніх інстанцій належало з'ясувати, з огляду на розмір частки позивача та розташування придбаного позивачем приміщення, наявність можливості виділення його частки, оскільки виділ в натурі часток будинку можливий, якщо кожній з сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за наявності технічної можливості переобладнати його в ізольовані приміщення.
Виходячи з вимог до судового рішення, визначених п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, обговорити питання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для визначення можливості виділу в натурі частки позивача, про притягнення до участі у справі інших учасників, зокрема співвласників, на права та обов'язки яких може вплинути судове рішення.
Враховуючи наведене касаційна інстанція дійшла висновку про порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) щодо всебічно і повно розгляду всіх обставини справи та виходячи із повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду та з огляду на межі касаційного перегляду справи, передбачені ст. 111-5, 111-7 ГПК України, дійшла висновку, що прийнятті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 та рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2006 у справі N 1/67-77 господарського суду Волинської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов В.Цвігун