Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:
1) добровільної відмови від земельної ділянки;
2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;
3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;
4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.
Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу.
Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.