1. У державній службі зайнятості громадяни реєструються на загальних підставах як такі, що шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 цього Закону.
2. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.
3. Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт "г" пункту 1 статті 5 цього Закону) - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.
4. У період пошуку роботи та безробіття громадянин зобов'язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості".
16. У статті 29:
назву статті і пункт 1 викласти у такій редакції:
"Стаття 29. Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах
1. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані у встановленому порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:
а) не менше 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;
б) не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати - у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести місяців) перерви";
пункти 2 і 4 виключити.
У зв'язку з цим пункти 3 і 5 вважати відповідно пунктами 2 і 3.
17. У статті 30:
назву статті і пункт 1 викласти у такій редакції:
"Стаття 30. Припинення та відкладення виплати допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю
1. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі:
а) працевлаштування безробітного;
б) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
в) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
г) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
д) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
е) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;
є) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
ж) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто);
з) закінчення строку їх виплати;
и) одержання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю обманним шляхом;
і) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
ї) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
й) смерті безробітного";
у пункті 2:
абзац перший викласти у такій редакції:
"2. Виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк до трьох місяців у разі";
у підпункті "а" слова "сімейної допомоги" замінити словами "державної допомоги сім'ям з дітьми";
доповнити пункт частиною другою такого змісту:
"Виплата матеріальної допомоги по безробіттю може відкладатися на зазначений строк у разі порушення вимог пункту 4 статті 28 цього Закону";
у пункті 3:
у частині першій:
абзац перший викласти у такій редакції:
"3. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців у разі";
підпункти "в" і "г" викласти у такій редакції:
"в) порушення громадянином умов і строку його реєстрації та перереєстрації як безробітного;
г) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування центру зайнятості більше місяця без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню";
частину другу викласти у такій редакції:
"Строк, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду виплати допомог, зазначених у пункті 3 статті 28 і пункті 1 статті 31 цього Закону".
18. Статтю 31 викласти у такій редакції:
"Стаття 31. Матеріальна допомога по безробіттю
1. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
2. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі, встановленому законодавством.
3. Кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 процентів установленої законодавством мінімальної заробітної плати.
4. Умови подання матеріальної допомоги по безробіттю та іншої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України".
19. У тексті Закону слова "місцеві Ради народних депутатів", "виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів", "Ради народних депутатів", "стипендія" в усіх відмінках замінити відповідно словами "місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад", "місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування", "місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад", "матеріальна допомога" у відповідних відмінках.
II. Прикінцеві положення.
1. Ввести в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" з дня його опублікування.
Абзац сьомий пункту 1 статті 22 і підпункт "б" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (у редакції цього Закону) ввести в дію з 1 січня 1999 року.
( На часткову зміну абзацу другого пункту 1 розділу II установити, що підпункт "б" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" вводиться в дію з 1 січня 2000 року згідно із Законом N 295-XIV ( 295-14 ) від 04.12.98 ) ( На часткову зміну абзацу другого пункту 1 розділу II установити, що підпункт "б" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" вводиться в дію з 1 січня 2001 року згідно із Законом N 1310-XIV ( 1310-14 ) від 17.12.99 )
2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 1998 року:
розробити та затвердити порядок відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію, та витрат на виплату допомоги по безробіттю протягом двох перших місяців вивільнюваним працівникам;
подати до Верховної Ради України у встановленому порядку проект Закону про соціальний захист працівників, які працюють у режимі неповного робочого дня (тижня) або перебувають у вимушених відпустках без збереження заробітної плати у зв'язку з тимчасовою зупинкою виробництва, та їх матеріальну підтримку.