1. Майновим правом власника сорту є його виключне право на використання власного сорту і на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.
2. Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає у тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати по відношенню до матеріалу сорту такі дії:
а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);
б) доведення до кондиції з метою розмноження;
в) пропонування до продажу;
г) продаж або інший комерційний обіг;
д) вивезення за межі митної території України;
е) ввезення на митну територію України;
є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "е" цієї частини.
3. Положення частини другої цієї статті застосовуються і щодо сорту:
а) який є похідним в основному від сорту власника (суттєво успадковує ознаки сорту власника), за умови, що сорт власника не є похідним в основному від іншого сорту;
б) який нечітко відрізняється від сорту власника;
в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту власника.
4. Похідним в основному від іншого сорту (вихідного сорту) вважається сорт, який хоч явно і відрізняється від вихідного сорту, але:
а) зберігає прояв основних ознак, породжених генотипом чи певною комбінацією генотипів вихідного сорту;
б) відповідає генотипові чи комбінації генотипів вихідного сорту, за винятком відмінностей, зумовлених такими методами його створення, як відбір природного чи індукованого мутанта, відбір окремого мутанта із рослин вихідного сорту, бекрос, зміна сорту методами генної інженерії.
5. Майнове право власника сорту може бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.
6. Своє майнове право власник сорту реалізує на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права власників інших сортів.
7. Взаємовідносини під час здійснення майнового права власності на сорт, патент на який належить спільно кільком особам, визначаються угодою між ними, укладеною у письмовій формі і підписаною сторонами. У разі відсутності такої угоди кожний співвласник патенту може здійснювати надане патентом право на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання сорту та передавати право власності на сорт іншій особі без згоди на те решти власників прав.