У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам;
бібліотечні ресурси - упорядковані фонди документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання і передачі інформації;
бібліотечна система України - розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів;
бібліотечна справа - галузь інформаційної, культурної, освітньої діяльності суспільства, що включає створення і розвиток мережі бібліотек, формування та обробку бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотек, підготовку бібліотечних кадрів, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотек;
бібліотечний фонд - упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці;
документ - матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві;
депонування - форма збирання і розповсюдження рукописних робіт, переважно наукових;
інформаційні ресурси - сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, базах даних тощо);
користувач бібліотеки - фізична чи юридична особа, яка звертається до послуг бібліотеки;
міжбібліотечний абонемент - форма бібліотечного обслуговування, заснована на взаємному використанні бібліотечних фондів і довідково-пошукового апарату бібліотек;
централізована бібліотечна система - об'єднання бібліотек у єдине структурно-цілісне утворення, куди входить центральна бібліотека.