Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган стосовно засуджених до покарання у виді виправних робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.
Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці стосовно засуджених може застосовувати такі заходи заохочення:
подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом;
зарахування часу щорічної чергової відпустки у строк відбування покарання.
Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з урахуванням характеристики на нього власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого може застосовуватися стягнення у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання, кримінально-виконавча інспекція направляє прокурору матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт є:
невиконання встановлених обов'язків;
порушення порядку та умов відбування покарання;
вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;
більше двох разів протягом місяця допущення прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ за постановою суду на строк до 30 діб";
"Стаття 109-2. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
Засуджені до обмеження волі або до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути звільнені від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Контроль за поведінкою таких жінок здійснює кримінально-виконавча інспекція за місцем проживання засудженої відповідно до статей 114-1 - 114-4 цього Кодексу.
Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від покарання або заміну покарання більш м'яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного вироком".
4. У статті 14:
у частині першій:
в абзаці другому слова і цифри "крім засуджених за злочини, перелічені в абзаці третьому частини четвертої статті 25 Кримінального кодексу України" ( 2001-05 ) виключити;
в абзаці п'ятому слова "визнані особливо небезпечними рецидивістами і" виключити;
частину другу виключити.
5. У статті 15:
у частині першій слова "або визнані особливо небезпечними рецидивістками" виключити;
частину другу виключити.
6. У частині другій статті 16 слова і цифри "за злочини, перелічені в абзаці третьому частини четвертої статті 25 Кримінального кодексу України" виключити.
7. В абзаці третьому частини першої статті 17 слова "особливо небезпечні рецидивісти" виключити.
8. Частину третю статті 18 виключити.
9. У статті 19 слова і цифри "судом на підставі статті 25 Кримінального кодексу України" замінити словами "Державним департаментом України з питань виконання покарань".
10. У частині другій статті 21 слова і цифри "особливо небезпечних рецидивістів, засуджених за злочини, перелічені в частині шостій статті 52, пунктах 2 і 3 статті 52-1 Кримінального кодексу України, а також особливо небезпечних рецидивістів, засуджених за злочини, вчинені в період відбування покарання у вигляді позбавлення волі; особливо небезпечних рецидивістів, засуджених за інші злочини" виключити.
11. У статті 32 слова і цифри "визнаних особливо небезпечними рецидивістами, засуджених за злочини, перелічені в частині шостій статті 52, пунктах 2 і 3 статті 52-1 Кримінального кодексу України, і" замінити словом "засуджених".
12. У статті 34 слово "судом" замінити словами "Державним департаментом України з питань виконання покарань".
13. У статті 46:
в абзаці четвертому частини першої слова і цифри "засуджені, перелічені у частині шостій статті 52 Кримінального кодексу України, - після відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання" виключити;
у частині другій:
пункт 1 виключити;
у пункті 2 слова "які не пройшли призначеного судом примусового лікування від алкоголізму або наркоманії, а також ті" виключити;
у пункті 3 слово "судом" замінити словами "Державним департаментом України з питань виконання покарань".
14. У частині другій статті 76-1 слова і цифри "відстрочка відбування покарання в порядку, встановленому статтею 46-2" замінити словами і цифрами "звільнення від відбування покарання в порядку, встановленому статтею 83".
15. У частині першій статті 80 слова "особливо небезпечних рецидивістів" і "від алкоголізму або наркоманії" виключити.
16. У частині першій статті 110 слова і цифри "статей 52, 52-2 і 53" замінити словом і цифрами "статті 81", а слова "зазначеними в перелічених статтях Кримінального кодексу України" виключити.
17. Перше речення частини першої статті 130 доповнити словами "а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2001 року.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.