1. Митний орган приймає рішення про анулювання рішення за наявності сукупності таких умов:
1) рішення прийнято на підставі недостовірної та/або неповної інформації;
2) підприємству було відомо або мало бути відомо про те, що інформація, на підставі якої прийнято рішення, є недостовірною та/або неповною;
3) митний орган прийняв би інше рішення у разі, якщо б інформація була достовірною та/або повною.
2. До прийняття рішення про анулювання рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 19 - 9 і 19 - 10 цього Кодексу.
3. Рішення митного органу про анулювання рішення набирає чинності відповідно до статті 19 - 11 цього Кодексу.
4. Рішення, що анулюється, вважається недійсним з дня набрання ним чинності.
5. У разі анулювання рішення митного органу підприємство несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з дня його прийняття.
6. У разі анулювання рішення митного органу підприємство не має права отримати таке саме рішення протягом трьох років з дня прийняття рішення про анулювання".
11. Частину першу статті 20 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи застосовують інформаційні технології".
12. Статтю 23 викласти в такій редакції:
" Стаття 23. Рішення щодо зобов’язуючої інформації
1. За заявою підприємства митні органи приймають рішення щодо зобов’язуючої інформації з питань:
1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об’єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду);
2) визначення країни походження товарів.
2. Рішення щодо зобов’язуючої інформації є обов’язковим для виконання підприємством, за заявою якого таке рішення прийнято, та будь-яким митним органом.
3. Рішення щодо зобов’язуючої інформації застосовується до товарів, яких стосується таке рішення та щодо яких митні формальності виконуються після набрання чинності таким рішенням.
4. Строк дії рішення щодо зобов’язуючої інформації становить три роки з дати його прийняття.
5. Рішення щодо зобов’язуючої інформації не може бути змінено.
6. Рішення щодо зобов’язуючої інформації не може бути скасовано митним органом за заявою підприємства.
7. Митний орган приймає рішення про скасування рішення щодо зобов’язуючої інформації у разі, якщо митним органом встановлено, що:
1) рішення не відповідає законодавству України з питань митної справи внаслідок внесення змін до законодавства;
2) факти та умови, на основі яких було прийнято таке рішення, змінилися;
3) рішення прийнято з порушенням законодавства України з питань митної справи;
4) отримано рекомендації, пояснення та інші рішення, що приймаються Всесвітньою митною організацією щодо класифікації товарів, відповідно до яких змінюється класифікація товарів, щодо яких прийнято таке рішення.
8. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої цієї статті, рішення щодо зобов’язуючої інформації втрачають чинність з дня набрання чинності відповідними змінами до законодавства України з питань митної справи.
9. Митний орган зазначає дату втрати чинності рішенням щодо зобов’язуючої інформації в рішенні про його скасування.
10. Рішення щодо зобов’язуючої інформації оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з додержанням вимог щодо конфіденційності інформації.
11. Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов’язуючої інформації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".
13. Главу 3 доповнити статтями 23 - 1 і 23 - 2 такого змісту:
" Стаття 23 - 1 . Дослідження проб та зразків товарів під час прийняття рішень щодо зобов’язуючої інформації
1. У випадках класифікації, визначення країни походження товарів, якщо для прийняття рішення щодо зобов’язуючої інформації необхідне проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) таких товарів, митний орган має право призначити таке дослідження (аналіз, експертизу), за умови отримання попередньої згоди підприємства.
2. У разі відсутності згоди підприємства на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів митний орган приймає рішення щодо зобов’язуючої інформації з урахуванням наявних у нього документів та/або інформації або приймає рішення про відмову в наданні рішення щодо зобов’язуючої інформації.
3. Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) товарів для прийняття рішення щодо зобов’язуючої інформації проводиться за рахунок підприємства спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншою експертною установою (організацією).
4. Строк прийняття рішення, передбачений пунктом 6 частини першої статті 19 - 6 цього Кодексу, продовжується на строк проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів.