ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2005 Справа N 17/214пд
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Щотки С.О., суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Донецьквугілля" в особі ВП "Вантажно-транспортне управління" на постанову від 13.07.2004 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі N 17/214пд за позовом ДП "Донецьквугілля" (надалі - Підприємство) до ОП "Шахта імені О.Ф. Засядька" (надалі - Шахта) про внесення змін до договору, за участю представників: від позивача - не з'явились, від відповідача - Щира І.І., ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до суду з позовом про внесення змін до абзацу першого пункту 5.1 договору N 2/24-497/0 від 01.12.99 р. на транспортне обслуговування Шахти по примиканню до станції Донецьк-Північний Донецької залізниці (надалі - Договір), а саме щодо встановлення з 01.01.2002 р. вартості транспортних послуг, що надаються відповідачу, у розмірі 9,32 копійки за 1 тонно-кілометр без урахування використання дизельного пального та дизельного масла у якості давальницької сировини.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав калькуляцію вартості 1 т/км перевезення по Шахті з 01.10.2001 р., кошторис витрат з 01.10.2001 р. по примиканню Шахти на 2001 р., лист Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України N 01-38/177 від 28.01.2002 р. про те, що в діях позивача по встановленню тарифів з 01.04.2001 р. в розмірі 6,5 копійок за 1 т/км (ст. 71 км - Вугільна шахта ім. О.Ф. Засядька) не вбачається ознак зловживання монопольним становищем у вигляді встановлення монопольно високого тарифу на свої послуги.
Шахта проти пред'явленого позову заперечувала, посилаючись на необґрунтованість запропонованого позивачем розміру тарифу на транспортні послуги, та просила суд встановити вартість транспортних послуг, що надаються відповідачу, у розмірі 5,5 копійки за 1 тонно-кілометр без урахування дизельного пального та дизельного масла у якості давальницької сировини.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2004 р. (суддя Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2004 р. (судді: Шевкова Т.А., Дзюба О.М., М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог; зміни до абзацу першого пункту 5.1 Договору прийнято в редакції Шахти із встановленням з 01.01.2002 р. вартості транспортних послуг, що надаються за договором Підприємством, у розмірі 5,5 копійки за 1 тонно-кілометр без урахування використання дизельного пального та дизельного масла у якості давальницької сировини.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов'язальні відносини сторін, що в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) виникли та існували на підставі Договору та додаткових угод до нього від 12.10.2000 р., від 01.01.2001 р.; підставно врахували постанову Вищого господарського суду України від 03.02.2004 р. у справі N 21/278пд про залишення без змін постанови Донецького апеляційного господарського суду, якою була визначена ставка плати за транспортні послуги Шахті з 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р. у розмірі 5,5 копійок за 1 т/км; дослідили та надали належну юридичну оцінку експертному висновку Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України від 22.05.2003 р., відповідно до якого тариф у розмірі 5,5 копійок за 1 т/км визнано оптимальним; підставно врахували обставини про те, що позивачем не було надано документів на підтвердження фактичних витрат по перевезенню 1 т/км при обслуговуванні Шахти за Договором, доказів про суттєві зміни умов транспортного обслуговування та значного збільшення вартості наданих послуг, а також обставини про те, що позивачем безпідставно врахована вартість витрат на утримання залізничної колії довжиною 112 км, в той час як позивачем використовується 20 км залізничної колії.
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі встановлених фактичних обставин справи судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) та з підстав їх невідповідності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП "Донецьквугілля" в особі ВП "Вантажно-транспортне управління" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2004 р. у справі N 17/214пд залишити без змін.