ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2007 Справа N 18/242-06(30/469)
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 31.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Ходаківська І.П.
судді: Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши касаційні скарги
- Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Нікопольської філії
- Дочірнього підприємства "Інкар" Закритого акціонерного товариства "Оветри"
на постанову від 12.12.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 18/242-06(30/469) Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Нікопольської філії
до Дочірнього підприємства "Інкар" Закритого акціонерного товариства "Оветри"
про внесення змін до договору та стягнення заборгованості
З участю представників:
позивача - Войченко С.О., за довіреністю Лобач О.М., за довіреністю
відповідача - Гніденко Ю.Д., директор ДП "Інкар"
ВСТАНОВИВ:
15.11.2005 р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі його Нікопольської філії (далі Банк) про внесення змін до кредитного договору та про стягнення з дочірнього підприємства "Інкар" закритого акціонерного товариства "Оветри" (далі ДП "Інкар") 614770,64 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.05.2002 р. сторони уклали кредитний договір в п. 6.2 якого передбачили, що спори між сторонами повинні розглядатися третейським судом, склад якого затверджується розпорядженням голови правління Банку. В зв'язку із змінами законодавства України щодо діяльності третейських судів виконання цього пункту є неможливим, а тому Банк просив визнати недійсним п. 6.2 договору. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 452645,65 грн.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (т.1 а.с.120-121, т.2 а.с.63-65, 87-88) та в остаточній редакції позову просив змінити п. 6.2 кредитного договору та стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 667601,16 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 р. (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково: змінено п. 6.2 договору, виклавши його в наступній редакції: "Всі спори між сторонами, що виникають з договору або у зв'язку з ним підлягають розгляду в порядку, передбаченому діючим законодавством України", та стягнуто на користь позивача заборгованість за договором і судові витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою від 12.12.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Інкар" закритого акціонерного товариства "Оветри" задоволено частково: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 р. скасовано; позов задоволено частково; змінено п. 6.2 кредитного договору N В08 від 17.05.2002 р. виклавши його в наступній редакції: "Всі спори між сторонами, що виникають з договору або в зв'язку з ним підлягають розгляду третейським судом у порядку передбаченому законом України "Про третейські суди" ( 1701-15 ); в частині позову про стягнення заборгованості провадження у справі припинено.
Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Нікопольської філії звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 12.12.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 р. у справі N 18/242-06(30/469).
Дочірнє підприємство "Інкар" Закритого акціонерного товариства "Оветри" також звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 12.12.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 18/242-06(30/469), а провадження у справі припинити.
Відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р., у зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційних скарг, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2002 р. сторони уклали кредитний договір N В08 на підставі якого відповідач отримав від Банку кредит в розмірі, еквівалентному 57202 долара США (т.1 а.с.5, 12). Пунктом 6.2 спірного договору передбачено, що всі спори, що вникають в зв'язку з цим договором, підлягають розгляду третейським судом, затвердженим розпорядженням голови правління Банку N 686-р від 1.07.1998 р., наказом N 920 від 25.08.1998 р., розпорядженнями N 08.01/4/79 та 08.01/4/64 у обумовленому договором складі третейського суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо необхідності внесення змін до п. 6.2 договору, позивач зазначив, що наказом голови правління Банку від 23.05.2002 р. із складу Банку виключено третейські суди і що відповідно до Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) представники сторін не можуть бути третейськими суддями.
В підтвердження факту ліквідації в структурі Банку третейського суду позивачем надано належним чином засвідчену копію наказу N 544 (т.1 а.с.27). Крім того, з 16.06.2004 р. набрав чинності Закон України "Про третейські суди" ( 1701-15 ), відповідно до ст. 18 якого третейським суддею не може бути представник сторони.
Отже, внаслідок істотної зміни обставини, якими сторони керувались при затвердженні третейської угоди, розгляд спорів третейськими суддями - працівниками Банку, став неможливим, та п. 6.2 договору перестав відповідати вимогам чинного законодавства, що обумовлює необхідність його зміни.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України ( 435-15 ) якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінено на вимогу заінтересованої сторони з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті. Частиною 4 ст. 652 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено судом, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Збереження умов пункту 6.2, який в зв'язку із зміною законодавства став суперечити Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ), призведе до порушення гарантованого Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) права на судовий захист інтересів сторін, оскільки розгляд спору третейським судом у передбаченим вказаним пунктом договору складі є неможливим.
За наявності такого пункту, сторони позбавлені можливості розглядати спори і у судах загальної юрисдикції.
Оскільки розірвання договору лише через виникнення ситуації, в якій сторони позбавлено можливість здійснити захист своїх інтересів в суді, суперечить суспільним інтересам, то суд прийшов до вірного висновку щодо необхідності зміни умов договору в цій частині.
Разом з цим, апеляційний суд неправомірно скасував рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 р., та припинив провадження у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України через наявність третейської угоди.
Так, доводи апеляційного суду щодо зміни п. 6.2 кредитного договору шляхом викладення в ньому простого посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом, не може бути взято до уваги, оскільки судом не доведено, що сторони уклали б кредитний договір з включенням до нього третейської угоди без визначення складу третейського суду.
У зв'язку зі зміною законодавства та ліквідацією у структурі банку третейського суду, сторонами не досягнуто згоди щодо розгляду справи третейським судом в будь-якому іншому складі, у зв'язку з чим і виник спір, тому місцевий господарський суд обґрунтовано змінив п. 6.2 кредитного договору шляхом вказівки на те, що спори між сторонами підлягають розгляду в порядку передбаченому діючим законодавством України.
Таким чином підстави для припинення провадження у справі щодо стягнення заборгованості по кредитному договору згідно п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи відповідачем фактично не погашена заборгованість по спірному кредитному договору, у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова від 12.12.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в особі Нікопольської філії задовольнити.
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інкар" Закритого акціонерного товариства "Оветри" залишити без задоволення.
Постанову від 12.12.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 18/242-06(30/469) Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 р. у справі N 18/242-06(30/469) залишити без змін.
Витрати по державному миту віднести на відповідача. Виконання цього пункту постанови на господарський суд Дніпропетровської області.
Головуючий суддя І.Ходаківська
Судді Т.Данилова Г.Савенко