Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва";
13) у статті 18:
в абзаці першому пункту 2 слово "двох" замінити словом "шести";
у пункті 3 слова "(арбітражного суду)" виключити;
доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:
обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва";
14) підпункт "в" пункту 1 статті 19 викласти в такій редакції:
"в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб";
15) у статті 20:
пункт 1 після слова "Закону" доповнити словами "в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій";
абзац третій пункту 2 викласти в такій редакції:
"Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію";
16) статтю 21 викласти в такій редакції:
"Стаття 21. Способи захисту прав
1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.
2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:
встановлення власника свідоцтва;
укладання та виконання ліцензійних договорів;
порушення прав власника свідоцтва";
17) у статті 22 слово "статтею" замінити словами та цифрами "пунктами 1-3 статті";
18) пункт 2 статті 24 викласти в такій редакції:
"2. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків ( 995_134 ) та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про територіальне розширення і заява про продовження міжнародної реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного збору за подання кожної з них";
19) доповнити статтею 25 такого змісту:
"Стаття 25. Охорона прав на добре відомий знак
1. Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності ( 995_123 ) та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом.
2. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:
ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства;
тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака;
тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується;
тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним;
свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами;
цінність, що асоціюється зі знаком.
3. Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в Україні встановлюється Установою. За подання заяви про визнання знака добре відомим сплачується збір.
Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.
4. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням".
7. У Законі України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" ( 621/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 8, ст. 28; 1999 р., N 34, ст. 274; 2001 р., N 8, ст. 37; 2002 р., N 16, ст. 114, N 35, ст. 256):
1) у статті 1:
абзац третій доповнити словами "та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом";
абзац дванадцятий після слів "топографії ІМС" доповнити словами "чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку";
2) у статті 4:
у пункті 3:
в абзаці першому слова "за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Установи пройшло не більше ніж два роки" виключити;
останнє речення абзацу другого виключити;
3) статтю 6 доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. У разі перегляду умов угоди щодо складу авторів Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці як такі, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Установою";
4) у статті 8 слова "не відхилена" замінити словами "за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації топографії ІМС, можливості оскарження якого вичерпані";
5) у статті 9:
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3. Заявка на реєстрацію топографії ІМС повинна стосуватися тільки однієї топографії ІМС";
пункт 11 викласти в такій редакції:
"11. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання";
6) статті 10, 11 та 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 10. Дата подання заявки
1. Датою подання заявки є дата одержання Установою заявки, що відповідає вимогам пунктів 4-6 статті 9 цього Закону.
2. Дата подання заявки встановлюється згідно з пунктами 8 та 9 статті 11 цього Закону.