1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземців або осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби;
3) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після її звільнення з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби;
5) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
3. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби, за умов, визначених цим Законом.
4. Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця мають члени сім’ї, батьки загиблого (померлого) військовослужбовця. Члени сім’ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
5. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
1) 500 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
2) 250 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи".
7. У Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19-20, ст. 179; 2014 р., № 34, ст. 1168; 2015 р., № 22, ст. 146):
1) статтю 4 доповнити частиною вісімнадцятою такого змісту:
"18. Іноземці та особи без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу";
2) частину першу статті 15 доповнити абзацом дев’ятнадцятим такого змісту:
"іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, - за паспортним документом та військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
3. Рекомендувати Президенту України привести свої рішення у відповідність із цим Законом.