Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є закладами соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого їх влаштування.
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) утворюються, реорганізуються та ліквідуються місцевою державною адміністрацією і підпорядковуються службі у справах дітей.
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) також можуть бути утворені громадськими, благодійними організаціями та фондами, у тому числі міжнародними, за погодженням з відповідною службою у справах дітей.
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) забезпечують перебування в них дітей протягом періоду, визначеного службою у справах дітей.
До соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок) не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, що вчинили правопорушення і щодо яких прийнято відповідними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для дітей.
Соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є юридичними особами, мають власні бланки, печатку і штамп встановленого зразка.
Типове положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко) затверджує Кабінет Міністрів України";
12) статтю 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 12. Джерела і порядок фінансування органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей
Фінансування органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством";
13) назву статті 13 після слів "спеціальних установах" доповнити словами "та закладах соціального захисту";
14) назву і текст статті 14 після слів "спеціальних установ" доповнити словами "і закладів соціального захисту";
15) у частині другій статті 15 слова "чинним законодавством" замінити словом "законом";
16) статтю 16 викласти в такій редакції:
"Стаття 16. Контроль за діяльністю органів і служб у справах дітей, спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей
Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах рад у межах своєї компетенції здійснюють контроль за діяльністю спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноваженого органу влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей і надають їм необхідну допомогу".
7. У пункті 1 частини другої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170) слова "комісій у справах неповнолітніх" замінити словами "служб у справах дітей".
{ Пункт 8 розділу I втратив чинність на підставі Закону N 2229-VIII ( 2229-19 ) від 07.12.2017 }
9. У тексті Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" ( 2342-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 6, ст. 147) слова "у справах неповнолітніх" замінити словами "у справах дітей".
10. У пункті 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" ( 230-16 ) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 49, ст. 484):
в абзаці третьому підпункту 7 слова "молоді та спорту" замінити словами "дітей та молоді";
підпункт 19 виключити.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пункту 10 розділу I, який набирає чинності з 1 січня 2008 року.
2. Кабінету Міністрів України:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.