1. Національний банк України створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення до Довірчого списку відомостей про банки, інших осіб, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, про операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг, які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги відповідно до вимог цього Закону.
Засвідчувальний центр надає кваліфіковану електронну довірчу послугу з формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису або печатки кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг, відомості про яких внесені до Довірчого списку, на підставі рішення засвідчувального центру з використанням самопідписаного сертифіката електронної печатки засвідчувального центру.
2. Засвідчувальний центр та кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, стосовно яких засвідчувальним центром прийнято рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку, мають такі самі взаємні права та обов’язки, як і центральний засвідчувальний орган та кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, стосовно яких центральним засвідчувальним органом прийнято рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку.
3. До повноважень Національного банку України у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг належить:
встановлення вимог до надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг;
встановлення вимог до синхронізації часу у програмно-технічних комплексах кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті;
погодження регламентів роботи та змін до регламентів роботи суб’єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, та направлення копій зазначених документів до контролюючого органу;
інформування контролюючого органу про обставини, що перешкоджають діяльності засвідчувального органу;
погодження планів припинення діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті;
прийняття нормативно-правових актів з питань функціонування регуляторної платформи для тестування послуг, технологій та інструментів на ринках фінансових послуг, заснованих на інноваційних технологіях, з використанням схем, засобів і технологій електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;
здійснення державного регулювання у сфері електронної ідентифікації у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг;
здійснення інших повноважень, визначених законом, у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг.
4. Засвідчувальний центр під час надання електронних довірчих послуг зобов’язаний виконувати вимоги, встановлені для кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, внесених до Довірчого списку на підставі рішення засвідчувального центру.
5. Програмно-технічний комплекс засвідчувального центру, що використовується ним для надання електронних довірчих послуг, повинен відповідати вимогам, встановленим для програмно-технічних комплексів кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, внесених до Довірчого списку на підставі рішення засвідчувального центру.
6. Організаційно-методологічні, технічні та технологічні умови діяльності засвідчувального центру під час надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг, порядок взаємодії кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг із засвідчувальним центром у процесі надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг встановлюються регламентом роботи засвідчувального центру. Регламент роботи засвідчувального центру затверджується Національним банком України.
7. Національний банк України веде рахунки банків - кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, засвідчувального центру, кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, створеного Національним банком України, призначені для збереження коштів для забезпечення відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна внаслідок неналежного виконання зобов’язань банком, який є кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром";
13) статтю 10 виключити;
14) статтю 11 викласти в такій редакції:
" Стаття 11. Суб’єкти відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг
1. Суб’єктами відносин у сфері електронної ідентифікації є:
користувачі послуг електронної ідентифікації;
надавачі послуг електронної ідентифікації;
власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг;
контролюючий орган;
Національний банк України.
2. Суб’єктами відносин у сфері електронних довірчих послуг є:
користувачі електронних довірчих послуг;
надавачі електронних довірчих послуг;
власники (держателі) інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем;
держателі публічних електронних реєстрів;
органи з оцінки відповідності;
засвідчувальний центр;
центральний засвідчувальний орган;
контролюючий орган";
15) доповнити статтями 11 - 1 і 11 - 2 такого змісту:
" Стаття 11 - 1 . Права та обов’язки користувачів послуг електронної ідентифікації
1. Користувачі послуг електронної ідентифікації мають право на:
отримання послуг електронної ідентифікації;
вільний вибір засобів електронної ідентифікації з відповідним рівнем довіри для отримання електронних послуг;
одноосібний контроль над використанням гаманця цифрової ідентифікації та своїх даних;
вільне використання результатів отриманих послуг електронної ідентифікації з урахуванням обмежень, встановлених законодавством та надавачами послуг електронної ідентифікації;
оскарження у судовому порядку дій чи бездіяльності надавачів послуг електронної ідентифікації та органів, що здійснюють державне регулювання у сфері електронної ідентифікації;
відшкодування завданої їм шкоди та захист своїх прав і законних інтересів.
2. Користувачі послуг електронної ідентифікації зобов’язані:
забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації;
невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації;
надавати достовірну інформацію, необхідну для отримання послуг електронної ідентифікації;
своєчасно надавати надавачу послуг електронної ідентифікації інформацію про зміну ідентифікаційних даних, які містить засіб електронної ідентифікації;
не використовувати засіб електронної ідентифікації у разі його компрометації.
3. Захист прав користувачів послуг електронної ідентифікації, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом та Законом України "Про захист прав споживачів".