1. Іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
2. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, зобов’язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів.
3. Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто".
3. У Законі України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243 із наступними змінами):
1) частину першу статті 1 доповнити пунктами 4 - 1 , 5 - 1 , 8 - 1 , 8 - 2 , 8 - 3 і 8 - 4 такого змісту:
"4 - 1 ) відряджені іноземні працівники - іноземці та особи без громадянства, направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між українським та іноземним суб’єктами господарювання";
"5 - 1 ) внутрішньокорпоративні цесіонарії - іноземці та особи без громадянства, визнані такими відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами)";
"8 - 1 ) іноземні високооплачувані професіонали - іноземці або особи без громадянства, заробітна плата яких становить не менше 50 мінімальних заробітних плат;
8 - 2 ) іноземні ІТ-професіонали - іноземці або особи без громадянства, які займають посади, пов’язані з розробленням та впровадженням результатів комп’ютерного програмування (операційної системи, комп’ютерних програм та їх компонентів, веб-сайтів, онлайн-сервісів) та криптографічних засобів захисту інформації в юридичних особах, що провадять діяльність із комп’ютерного програмування як основний вид економічної діяльності за Національним класифікатором видів економічної діяльності;
8 - 3 ) іноземний найманий працівник - іноземець або особа без громадянства, який/яка працює за трудовим договором в українського роботодавця згідно із законодавством України;
8 - 4 ) іноземний працівник творчої професії - іноземці та особи без громадянства, які займають посади, що передбачають створення об’єктів авторського права та/або суміжних прав як основний трудовий обов’язок";
2) частини першу, другу і третю статті 42 викласти в такій редакції:
"1. Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
2. Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців, за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі - дозвіл) на кожній посаді.
Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.
3. Іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року";
3) розділ VII доповнити статтями 42 - 1 -42 - 10 такого змісту:
" Стаття 42 - 1 . Підстави для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства
1. Роботодавець отримує також дозвіл для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:
1) відряджені іноземні працівники;
2) внутрішньокорпоративні цесіонарії;
3) іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, є:
1) іноземні високооплачувані професіонали;
2) засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
4) іноземні працівники творчих професій;
5) іноземні ІТ-професіонали.
3. Роботодавець може отримати дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:
1) п’ять мінімальних заробітних плат - іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України "Про освіту";
2) десять мінімальних заробітних плат - для всіх інших категорій найманих працівників.
4. Вимоги до мінімальної заробітної плати не застосовуються у разі отримання дозволу на застосування праці осіб, зазначених у частині другій цієї статті.