1. Довірча власність може виникнути на підставі договору, відповідно до якого одна сторона за власний рахунок, але в інтересах та за рекомендацією іншої сторони придбаває у третьої особи майно у довірчу власність. При цьому сторона, яка придбала майно у довірчу власність, отримує право вимоги до особи, за рекомендацією якої відбулося придбання, щодо сплати компенсації вартості такого майна та/або процентів за користування чужими грошовими коштами.
2. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, особа, яка придбала майно, набуває прав та обов’язків довірчого власника, а особа, в інтересах та за рекомендацією якої було придбане майно, - довірчого засновника".
3. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):
1) у статті 75:
перше речення частини першої викласти в такій редакції:
"1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв’язку з примусом";
частини шосту і восьму викласти в такій редакції:
"6. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою";
"8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом";
2) частину першу статті 78 викласти в такій редакції:
"1. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи";
3) статтю 79 викласти в такій редакції:
" Стаття 79. Вірогідність доказів
1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання";
4) у статті 81:
абзаци перший та другий частини другої викласти в такій редакції:
"2. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів)";
після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
"3. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів".
У зв’язку з цим частини третю - дев’яту вважати відповідно частинами четвертою - десятою;
5) у другому реченні частини другої статті 86 слово "достатність" замінити словом "вірогідність";
6) пункти 1 і 2 частини четвертої статті 238 замінити чотирма новими пунктами такого змісту:
"1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;
2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;
4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі".
У зв’язку з цим пункти 3-6 вважати відповідно пунктами 5-8;
7) у частині першій статті 277:
у пункті 1 слова "неповне з’ясування" замінити словом "нез’ясування";
пункт 3 після слова "інстанції" доповнити словом "встановленим".
4. У Кодексі України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради України, 2019 p., № 19, ст. 74):
1) частину п’яту статті 41 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
"Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об’єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов’язкового звернення стягнення на об’єкт довірчої власності".
У зв’язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами третім - п’ятим;
2) частину третю статті 62 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Об’єкт довірчої власності не може бути включено до ліквідаційної маси довірчого власника або довірчого засновника".
5. Статтю 55 Закону України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383 із наступними змінами) доповнити частинами десятою та одинадцятою такого змісту:
"Договори про встановлення довірчої власності, об’єктом якої є нерухоме майно, яке належить третім особам і стане власністю довірчого засновника після укладення такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності довірчого засновника на нерухомість.
Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності довірчого засновника на нерухомість, що є об’єктом довірчої власності, довірчий власник реєструє в установленому законом порядку довірчу власність. Якщо договором про встановлення довірчої власності передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є об’єктом довірчої власності, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням довірчого власника".
6. Частину п’яту статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30) доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4) майно, належне банку на праві довірчої власності".
7. У Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 11, ст. 140; 2012 р., № 21, ст. 197):
1) друге речення частини першої статті 5 після слова "власності" доповнити словами "довірчої власності";
2) частину першу статті 21 доповнити пунктом 3 - 1 такого змісту:
"3 - 1 ) право довірчої власності на рухоме майно";
3) статтю 24 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Особливості звернення стягнення на об’єкт права довірчої власності встановлюються законом";
4) пункт 2 частини першої статті 34 доповнити словами "або лізингу";
5) у статті 42:
друге речення частини другої після слів "є відкритими" доповнити словами "та загальнодоступними";
пункт 3 частини третьої викласти в такій редакції:
"3) забезпечує будь-яким особам через мережу Інтернет вільний цілодобовий доступ у режимі реального часу до внесених до Державного реєстру відомостей про обтяження з можливістю їх безкоштовного пошуку за різними критеріями".
8. У статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 229; 2013 р., № 25, ст. 251; 2015 р., № 1, ст. 2; 2018 р., № 37, ст. 277):
у частині другій:
абзац третій викласти в такій редакції:
"передачі в іпотеку земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до закону";
абзац восьмий виключити;
частину третю викласти в такій редакції:
"Грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін договору";
доповнити частиною четвертою такого змісту:
"Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, а також особам, які відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється вимагати подання звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки, якщо обов’язковість такої оцінки не встановлена законом".
9. У Законі України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 32, ст. 421; 2009 р., № 29, ст. 394; 2012 р., № 7, ст. 53):
1) абзац дев’ятий частини першої статті 3 після слів "договір страхування" доповнити словами "або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу";
2) у частині першій статті 6 слова "які надають послуги" замінити словами "які продають товари (послуги)".
10. Абзац третій частини десятої статті 12 Закону України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 10, ст. 88) виключити.
{Пункт 11 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 2465-IX від 27.07.2022 }
12. У Законі України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 19, ст. 257 із наступними змінами):
1) частину п’яту статті 3 виключити;
2) абзац третій частини одинадцятої статті 4 виключити.
13. У Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 34, ст. 343 із наступними змінами):
1) статтю 7 доповнити частиною шостою такого змісту:
"6. Органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об’єктів";
2) частину п’яту статті 30 виключити;
3) статтю 40 виключити.
14. У Законі України "Про Державний земельний кадастр" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст. 61; 2014 р., № 14, ст. 248):
1) у частині сьомій статті 9 слова "пов’язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється" замінити словами "забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом";
2) частину другу статті 39 викласти в такій редакції:
"2. Рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені:
до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на території дії повноважень відповідного Державного кадастрового реєстратора, та до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України".
15. У частині першій статті 6 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87; 2015 р., № 33, ст. 323; 2017 р., № 48, ст. 436):
1) абзац перший викласти в такій редакції:
"1. Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв";
2) після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
"Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі.
Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов’язкові реквізити касового документа".
У зв’язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами четвертим - шостим.
16. У Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564 із наступними змінами):
1) частину шосту статті 36 доповнити пунктом 7 такого змісту:
"7) обов’язкового звернення стягнення на об’єкт довірчої власності або передання такого об’єкта за актом приймання-передачі довірчому засновникові у випадках, встановлених законом";
2) у статті 50:
друге речення абзацу першого частини другої після слова "майно" доповнити словами "що є об’єктом довірчої власності, інше майно";
абзац перший частини п’ятої викласти в такій редакції:
"5. Іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов’язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, об’єкти довірчої власності, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, у тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження такими активами здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, законів України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
17. У Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 1, ст. 9, № 47, ст. 800; 2017 р., № 2, ст. 25; 2018 р., № 12, ст. 68):
1) у частині першій статті 4:
пункт 1 викласти в такій редакції:
"1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання";
абзац десятий пункту 2 викласти в такій редакції:
"право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань)";
2) пункт 2 частини третьої статті 13 після слів "право власності" доповнити словами "(довірчої власності)";
3) частину першу статті 27 доповнити пунктом 13 - 1 такого змісту:
"13 - 1 ) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об’єктом довірчої власності";
4) абзаци перший та другий частини першої статті 34 після слів "реєстрацію права власності" доповнити словами "(у тому числі довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань)".
18. У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 17 із наступними змінами):
1) у статті 8:
у частині першій:
пункти 1-4 замінити шістьома новими пунктами такого змісту:
"1) взаємодію із заявником у форматі "запитання - відповідь" (з можливістю вибору інтерфейсу українською або англійською мовою);
2) подання документів у електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
3) контроль за повнотою та достовірністю відомостей, що заповнюються заявником для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
4) перегляд стану розгляду поданих документів та інформування заявника в обраний ним спосіб про проходження етапів розгляду відповідних документів;
5) доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом;
6) формування за визначеним алгоритмом цифрового коду модельного статуту, що дає змогу ідентифікувати автоматичними засобами редакцію модельного статуту, на підставі якого діє юридична особа (якщо модельний статут є багатоваріантним)".
У зв’язку з цим пункти 5-11 вважати відповідно пунктами 7-13;
пункт 9 доповнити словами "а також редакції модельного статуту, на підставі якого діє юридична особа (якщо модельний статут є багатоваріантним)";
частину другу викласти в такій редакції:
"2. Порядок функціонування порталу електронних сервісів, яким визначається зокрема алгоритм формування цифрового коду модельного статуту, затверджується Міністерством юстиції України";
2) пункт 16 частини другої статті 9 доповнити словами "а також цифровий код модельного статуту (якщо модельний статут є багатоваріантним)";
3) абзац другий пункту 1 частини другої статті 11 після слів "про місцезнаходження" доповнити словами "адресу електронної пошти, цифровий код модельного статуту";
4) в абзаці п’ятому частини другої статті 13:
слова "копії заяви про обрання спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційної заяви про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій в електронній формі, якщо такі заяви були подані як додаток до заяви про державну реєстрацію" замінити словами "відомостей із заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи або державну реєстрацію фізичної особи підприємцем про обрання спрощеної системи оподаткування та/або добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій";
5) у статті 17:
у частині першій:
третє речення пункту 1 доповнити словами "а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє";
пункт 2 виключити;
частину сьому викласти в такій редакції:
"7. Для державної реєстрації переходу юридичної особи приватного права на діяльність на підставі модельного статуту подаються такі документи:
1) заява про державну реєстрацію переходу з власного установчого документа на діяльність на підставі модельного статуту. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє;
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи приватного права про перехід на діяльність на підставі модельного статуту";
6) у частині першій статті 18:
пункт 1 доповнити словами "в якій може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування";
пункт 2 виключити;
7) абзац шостий пункту 2 частини сьомої статті 25 після слів "Законом" та "згоди" доповнити відповідно словами "та неодержання від органів державної податкової служби відомостей про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, від органів Пенсійного фонду України про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування" та "із зазначенням органів державної влади, від яких відповідні відомості не надійшли";
8) в абзаці восьмому пункту 11 частини першої статті 28 слова "відсутній узгоджений план" замінити словами "відсутні відомості про узгодження плану";
9) у тексті Закону слова "через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і" виключити.
19. Текст статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542) викласти в такій редакції:
"1. Не допускається звернення стягнення на об’єкт довірчої власності за зобов’язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону".
20. Статтю 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 13, ст. 69) доповнити частинами сьомою - одинадцятою такого змісту:
"7. Положення частин другої - п’ятої цієї статті не застосовуються до модельних статутів товариства.
8. Модельний статут товариства є багатоваріантним та передбачає можливість обрання різних його редакцій, у тому числі редакції "за замовчуванням", яка формується з положень, рекомендованих Кабінетом Міністрів України.
9. Найменування товариства, що діє на підставі модельного статуту, склад засновників (учасників), розмір статутного капіталу, розмір часток у статутному капіталі кожного з учасників, спосіб внесення ними вкладів (у грошовій та/або негрошовій формі) визначаються відповідним рішенням засновників (учасників) товариства.
10. Рішення засновників про створення товариства, що діє на підставі модельного статуту, та рішення учасників про провадження діяльності на підставі модельного статуту підписуються усіма засновниками (учасниками). Рішення учасників про перехід товариства з модельного статуту на діяльність на підставі статуту та рішення учасників про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, підписуються учасниками, які голосували за відповідне рішення. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноваженої особи засвідчується нотаріально, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.
11. Товариство має право у будь-який час змінити редакцію модельного статуту, на підставі якого воно діє, обравши інше альтернативне положення з числа тих, що передбачені Кабінетом Міністрів України. У разі прийняття загальними зборами учасників рішення про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, положення нової редакції модельного статуту застосовуються з дня державної реєстрації відповідних змін".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності через один місяць з дня опублікування цього Закону;
2) пунктів 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року;
3) підпунктів 1-7 пункту 18 розділу I цього Закону, які набирають чинності через п’ять місяців з дня опублікування цього Закону.
2. Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об’єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об’єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об’єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об’єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об’єктів соціальної інфраструктури;
об’єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об’єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства (крім об’єктів дорожнього сервісу);
об’єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об’єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об’єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об’єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов’язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об’єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об’єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об’єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об’єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об’єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об’єкта до експлуатації або в акті готовності об’єкта до експлуатації.
3. Рішення наглядової ради акціонерних товариств щодо обрання аудитора (аудиторської фірми) товариства для проведення аудиторської перевірки діють не довше ніж до 1 січня 2021 року.
4. Довірчою власністю не може бути забезпечено виконання зобов’язань за кредитним договором, який був укладений до набрання чинності цим Законом, а так само зобов’язань, які виникли внаслідок зміни (реструктуризації, рефінансування) зобов’язань за договором, укладеним до набрання чинності цим Законом.
5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.