1. При страхуванні сільськогосподарських тварин збитком є втрати страхувальника внаслідок загибелі або вимушеного забою (знищення), травматичного пошкодження або захворювання сільськогосподарських тварин, а також втрати від недобору (недоотримання) продуктів бджільництва внаслідок настання страхового випадку. Збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається виходячи з їх вартості. При цьому збиток зменшується на вартість придатної до використання або реалізації продукції (м’ясо, шкура, шерсть, субпродукти тощо).
2. Якщо страхування тварин здійснювалося без опису і на дату настання страхового випадку загальна кількість тварин даного виду і віку у групі виявилася більшою, ніж застраховано, розмір збитку визначається пропорційно до загальної кількості застрахованих тварин у групі та фактичної кількості тварин даного виду і віку на дату настання страхового випадку.
3. Обсяг втрат у разі загибелі або вимушеного забою тварин, що вирощуються на м’ясо, розраховується як різниця між вартістю застрахованої сільськогосподарської продукції і вартістю допущеного до реалізації м’яса";
8) у статті 13:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Повідомлення про страховий випадок та оформлення страхового акта здійснюються в порядку та строки, визначені договором страхування";
частини другу - шосту виключити;
9) статтю 14 виключити;
10) розділ IV виключити;
11) у розділі V:
назву викласти в такій редакції:
" Розділ V
СТАНДАРТИЗОВАНИЙ СТРАХОВИЙ ПРОДУКТ, СТРАХОВИЙ ПРОДУКТ, ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ ";
доповнити статтею 20 - 1 такого змісту:
" Стаття 20 - 1 . Предмет договору страхування
1. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням сільськогосподарською продукцією, а саме:
1) посівами, врожаєм сільськогосподарських культур;
2) багаторічними насадженнями та їх врожаєм;
3) сільськогосподарськими тваринами;
4) доходом від реалізації власно вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої сільськогосподарської продукції.
2. Страхувальники мають право укладати договір страхування стосовно настання сільськогосподарського страхового ризику (страхових ризиків) щодо:
1) посівів, урожаю сільськогосподарських культур, у тому числі щодо покриття збитків, понесених у зв’язку з їх вирощуванням;
2) багаторічних насаджень та їх урожаю, у тому числі щодо покриття збитків, понесених у зв’язку з їх вирощуванням;
3) сільськогосподарських тварин, у тому числі щодо покриття збитків, понесених у зв’язку з їх вирощуванням;
4) доходу від реалізації власно вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої сільськогосподарської продукції, у тому числі щодо покриття збитків, понесених у зв’язку з неотриманням (недоотриманням) очікуваного доходу (прибутку) від реалізації власно вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої первинної (без вторинної обробки та переробки) сільськогосподарської продукції за період її окупності, у тому числі на основі індексу доходу, що включає показники врожайності та цін на продукцію;
5) відхилення параметра (значень) індексу (індексів) від обумовленого договором страхування граничного значення.
3. Не підлягають страхуванню з державною підтримкою:
1) сільськогосподарські культури, врожай яких при культивуванні протягом трьох або більше років становив менше 50 відсотків середньостатистичного врожаю в районі, на території якого розташований об’єкт страхування;
2) урожай багаторічних насаджень плодоносного віку, що не давали врожаю протягом останніх п’яти років;
3) хворі сільськогосподарські тварини, а також ті, що перебувають у зоні карантину або в зоні виникнення надзвичайних епізоотичних обставин;
4) посіви, що не мають належної густоти стояння рослин та/або якщо стан рослин не відповідає фазі розвитку, мають ознаки ураження хворобами або шкідниками.
4. Страхові сільськогосподарські ризики за договорами страхування підлягають перестрахуванню в порядку та відповідно до вимог, встановлених Національним банком України";
12) статті 21 і 22 викласти в такій редакції:
" Стаття 21. Порядок укладення договору страхування
1. Для забезпечення укладання договорів страхування розробляються стандартизовані страхові продукти та/або страхові продукти з урахуванням положень цього Закону. Договір страхування укладається між страхувальником та страховиком відповідно до умов стандартизованого страхового продукту або страхового продукту.
2. Страховий платіж (страхова премія) сплачується страхувальником у встановлений договором страхування строк повністю або частково (якщо це передбачено договором страхування).
3. При укладенні договору страхування страховик має право обстежувати об’єкт страхування для визначення вартості (ціни) такого об’єкта і ступеня ризику. Страховик має право контролювати дотримання страхувальником агротехнічних правил та інших умов, встановлених договором страхування.
4. Стандартизований страховий продукт та страховий продукт повинні включати:
1) умови страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою;
2) істотні умови договорів страхування;
3) страхові тарифи для розрахунку розмірів страхового платежу (страхової премії);
4) форми документів або рекомендацій щодо укладення та виконання договорів страхування і врегулювання страхових випадків за ними.
5. Стандартизовані страхові продукти та страхові продукти повинні містити інформацію про:
1) умови та порядок укладання договору страхування;
2) вимоги до об’єктів страхування за окремими видами сільськогосподарської продукції;
3) процедуру огляду та прийняття об’єктів на страхування;
4) перелік та визначення сільськогосподарських страхових ризиків;
5) строк дії договору страхування;
6) строк дії страхового захисту;
7) порядок дій страховика та страхувальника до та після укладення договору страхування;
8) порядок визначення вартості об’єкта страхування, страхової суми та страхового платежу;
9) порядок та строки врегулювання збитків, умови здійснення страхового відшкодування.
6. Стандартизовані страхові продукти та страхові продукти можуть містити також іншу інформацію, необхідну для здійснення страхування окремого виду сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
7. У разі відсутності стандартизованих страхових продуктів для окремого виду сільськогосподарської продукції з державною підтримкою страховики мають право укладати договори страхування за страховими продуктами для такого виду продукції, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, передбачено надання державної підтримки за такими страховими продуктами на відповідний бюджетний період.