Ст. 26. Повноваження посадових осіб з питань нагляду (контролю) у сфері насінництва та розсадництва

Чинна редакція, діє з 2015-12-08

Посадові особи, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері насінництва та розсадництва, у межах своїх повноважень при здійсненні заходів державного контролю мають право:

контролювати додержання суб’єктами насінництва та розсадництва вимог законодавства у сфері насінництва та розсадництва;

давати обов’язкові для виконання суб’єктами насінництва та розсадництва вказівки про усунення порушень щодо ведення насінництва та розсадництва і визначати строк усунення виявлених порушень;

безперешкодного доступу в будь-яке місце вирощування, оброблення та зберігання насіння і садивного матеріалу відповідно до закону;

ознайомлюватися з документацією щодо насінництва та розсадництва, відкривати будь-яку упаковку (контейнер) з насінням чи садивним матеріалом для відбору контрольних проб;

накладати на винних осіб адміністративні стягнення за порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону;

звертатися до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді зупинення або заборони реалізації насіння і садивного матеріалу, якщо під час перевірки виявлено невідповідність їхніх якісних показників вимогам законодавства;

виконувати інші повноваження, визначені законом";

" Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства у сфері насінництва та розсадництва

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері насінництва та розсадництва, несуть відповідальність згідно із законом.

Суб’єкт насінництва та розсадництва позбавляється права займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу шляхом виключення з Реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва у разі систематичного грубого порушення ним законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

У разі систематичного грубого порушення аудитором із сертифікації (агрономом-інспектором) законодавства у сфері насінництва та розсадництва він позбавляється права провадити діяльність у сфері насінництва та розсадництва строком на п’ять років, а видане йому свідоцтво аудитора із сертифікації (агронома-інспектора) скасовується.

Накладення стягнення не звільняє винних осіб від відшкодування збитків у випадках і порядку, передбачених законом".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім підпункту 10 пункту 3 розділу I в частині визнання сертифікатів ОЕСР та ISTA і пунктів 2 та 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Установити, що сертифікація насіння і садивного матеріалу, не завершена до набрання чинності цим Законом, проводиться відповідно до законодавства, що діяло на момент подачі повідомлення про проведення сертифікації насіння і садивного матеріалу.

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, але не пізніше дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

2) протягом шести місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, але не пізніше дня набрання чинності цим Законом забезпечити:

організацію навчання та видачу свідоцтв аудиторам із сертифікації (агрономам-інспекторам);

створення та функціонування передбачених цим Законом систем сертифікації насіння і садивного матеріалу та реєстрації прав на сорти рослин;

передачу матеріалів заявок на сорти рослин, поданих до набрання чинності цим Законом, відповідному центральному органу виконавчої влади, відповідальному за державну реєстрацію прав на сорти рослин згідно із цим Законом;

передачу існуючих реєстрів та відомостей, необхідних для їх ведення, відповідним центральним органам виконавчої влади, що згідно із цим Законом відповідають за забезпечення їх ведення.