1. Припинення права власності у зв'язку з рішенням про вилучення земельної ділянки, на якій розміщені будинок, інші будівлі, споруди або насадження, що належать власникові, чи іншим рішенням державного органу, не спрямованим безпосередньо на вилучення майна у власника, допускається лише у випадках і порядку, встановлених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, з відшкодуванням власникові у повному обсязі збитків, заподіяних припиненням права власності.
При незгоді власника рішення, яке тягне за собою припинення права власності, не може бути здійснено до вирішення спору судом, державним арбітражем або третейським судом. При розгляді спору вирішуються також усі питання відшкодування власникові заподіяних збитків.
2. Вилучення державою майна у власника допускається тільки при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, а також у порядку реквізиції і конфіскації.
У випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій та за інших обставин, що мають надзвичайний характер, майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, з виплатою йому вартості майна (реквізиція).
У випадках, передбачених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, майно може бути вилучено у власника за рішенням суду, державного арбітражу чи іншого компетентного державного органу (службової особи) у вигляді санкції за вчинення злочину або іншого правопорушення (конфіскація).