1. Право власності в СРСР визнається і охороняється законом.
2. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке йому належить.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать законові. Він може використовувати майно для провадження будь-якої господарської чи іншої діяльності, не забороненої законом.
3. У випадках, на умовах і в межах, передбачених законом, на власника може бути покладено обов'язок допустити обмежене користування його майном іншими особами.
4. Власник має право на умовах і в межах, передбачених законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік, укладати договори з громадянами про використання їхньої праці при здійсненні права власності, яке належить йому.
Незалежно від форми власності, на основі якої використовується праця громадянина, йому забезпечуються оплата й умови праці, а також інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
5. Здійснення права власності не повинне завдавати шкоди навколишньому середовищу, порушувати права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій і держави, які охороняються законом.
6. Використання будь-якої форми власності повинне виключати відчуження працівника від засобів виробництва та експлуатацію людини людиною.