При цьому розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову.
Суд першої та апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону увагу не звернув і зробив помилковий висновок про те, що витрати на юридичну допомогу слід віднести до інших витрат на підставі ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ).
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що рішення господарського суду Кіровоградської області та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 122 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2004 у справі N 13/385 скасувати. В позові відмовити.
В поворот виконання рішення відповідні накази доручити видати господарському суду Кіровоградської області.