Як встановлено судом апеляційної інстанції, із обрахованої суми процентів, відсотки на прострочену суму експортного відшкодування складають всього 42,93 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що господарюючий суб'єкт, діяльність якого пов'язана з вивезенням (пересиланням) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, не може знаходитися у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що працює на внутрішньому ринку, щодо відсотків за несвоєчасне його відшкодування.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед Законом.
На підставі матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2003 року складала 1 979 330 грн. в т.ч. 2 310 грн. експортного відшкодування, яка заявлена до відшкодування і відповідає результатам перевірки, а отже, є правомірним висновок, що нарахування відсотків на прострочену суму бюджетного відшкодування з ПДВ здійснено Товариством у відповідності з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.01 N 2542-III ( 2542-14 ) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операції з коштами державного бюджету.
Зі змісту ст. 25 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Відповідно до п. 7 Положення про Державне казначейство затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 N 590 ( 590-95-п ), відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів. Таким чином, відповідачами у справах про стягнення з Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості повинні виступати органи Державного казначейства України.
Доводи касаційної скарги, що висновок суду апеляційної інстанції суперечить ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ), не свідчать про неправильне вирішення спору в даній справі.
Вказаною статтею передбачено, що погашення простроченої бюджетної заборгованості по ПДВ, що виникала за станом на 01.11.03 та не відшкодована за станом на 01.01.04, здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років. Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій, а також нарахування відсотків на них затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.03 N 2014 ( 2014-2003-п ), основні умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка утворилася на 01.11.03 і не відшкодована до 01.01.04, облігаціями внутрішньої державної позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої державної позики ( 2014-2003-п ).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) облігації усіх видів (у тому числі й облігації внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед підприємств на добровільних засадах. Отже, оформлення простроченої бюджетної заборгованості по ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики здійснюється винятково на добровільній основі за бажанням платника податку.
Згідно п. 11.4 ст. 11 Закону ( 168/97-ВР ) зміни порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у цей Закон.
В ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) зазначено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Таким чином, передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) спосіб відшкодування ПДВ є альтернативним нарівні із способами, встановленими ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), і не позбавляє платника податку на отримання бюджетного відшкодування відповідно до положень останнього із вказаних законів.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві залишити без задоволення.
Постанову від 11.11.04 Одеського апеляційного господарського суду у справі N 6/269 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.