СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
08.12.2005
(Витяг)
У грудні 2001 р. позивачі - родина Д. - звернулися до суду на підставі статей 440-1, 450 ЦК ( 1540-06 ) 1963 р. із позовом до відкритого акціонерного товариства "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" (далі - ВАТ) про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки: 142 тис. 511 грн. матеріальної шкоди, 150 тис. грн. моральної шкоди та понесених у зв'язку з розглядом справи витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначали, що 26 липня 2001 р. внаслідок подачі відповідачем електроенергії з параметрами поза межами безпечного користування у с. Переброди Дубровицького району Рівненської області згорів належний їм житловий будинок і практично все домашнє майно та особисті речі членів сім'ї. У зв'язку з цим їм було заподіяно значну матеріальну шкоду та моральні страждання. Крім того, позивачі вказували, що пожежа виникла в той час, коли бригада Дубровицького РЕМ проводила ремонтні роботи на електролінії на території сільської ради. Під час чергового вмикання електроенергії та подачі її споживачам с. Переброди з параметрами поза межами безпечного користування загорівся не тільки будинок позивачів, але й вийшли з ладу електропобутові прилади у багатьох інших жителів села.
Під час розгляду справи розмір позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди позивачі зменшили до 100 тис. грн.
Дубровицький районний суд рішенням від 7 серпня 2003 р. позов задовольнив: постановив стягнути з відповідача на користь позивачів 145 тис. 210 грн. матеріальної шкоди, 100 тис. грн. моральної шкоди, 740 грн. судових витрат, а також 1 тис. 700 грн. державного мита в дохід держави.
Рішенням від 21 січня 2004 р. апеляційний суд Рівненської області рішення місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди скасував, у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив. З відповідача стягнуто 1 тис. 452 грн. державного мита в дохід держави. У решті рішення суду першої інстанції залишив без зміни.
У касаційній скарзі ВАТ порушувало питання про скасування постановлених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зокрема: статей 2, 8, 11, 15, 60, 104, 160, 205, 208, 301, 314 ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) 1963 р., ст. 450 ЦК ( 1540-06 ) 1963 р., ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст. 13 Закону від 7 лютого 1991 р. N 697-XII ( 697-12 ) "Про власність".
Позивачі у касаційній скарзі порушили питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення без зміни рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ), 1963 р.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ВАТ підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивачів - частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про стягнення збитків, завданих утратою будинку, та компенсацію моральної шкоди, місцевий суд виходив із того, що причиною пожежі була подача відповідачем електричної енергії з параметрами поза межами безпечного користування нею, тобто була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, а тому енергопостачальна організація повинна нести відповідальність згідно зі статтями 450 і 440-1 ЦК ( 1540-06 ) 1963 р.
Погодившись із підставами компенсації шкоди у зв'язку з утратою будинку, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди й постановляючи рішення про відмову в задоволенні цих вимог, виходила з того, що вини відповідача в її спричиненні немає.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
Суди встановили, що сторони перебувають у договірних відносинах і відносини між ними регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 ( 1357-99-п ).
При вирішенні позову про відшкодування шкоди (збитків), пов'язаної з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між споживачем та енергопостачальником, необхідно керуватися Законом від 16 жовтня 1997 р. N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) "Про електроенергетику" (далі - Закон N 575/97-ВР), в якому передбачено право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюється зазначеним Законом, Законом від 12 травня 1991 р. N 1023-XII ( 1023-12 ) "Про захист прав споживачів" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 25 Закону N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ).
Споживач енергії зобов'язаний використовувати енергію лише на підставі договору з енергопостачальником, додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач сам забезпечує безпечну експлуатацію своїх енергетичних установок та їх належний технічний стан і несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією (ст. 26 Закону N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ). Тому шкода, завдана порушенням договірних зобов'язань, може відшкодовуватися за зазначеними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, передбачених законом. А при розгляді цієї справи суду слід було керуватися саме цим законодавством, а не статтями 450 і 440-1 ЦК ( 1540-06 ) 1963 р.
За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 336, 338 ЦПК ( 1503-06 ), колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила, а касаційну скаргу позивачів Д. задовольнила частково: рішення Дубровицького районного суду від 7 серпня 2003 р. та рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 січня 2004 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.