СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 26.08.98
(Витяг)
У вересні 1996 р. П. І. звернулася в суд із позовом до П. З. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У заяві вона зазначала, що 27 червня 1995 р. з вини відповідачки, котра мешкає поверхом вище, було затоплено її квартиру, яка після цього потребує ремонту на суму 3 тис. 72 грн. Пошкодженням квартири їй, як власнику, завдано моральну шкоду, що становить 1 тис. грн. Посилаючись на те, що добровільно відшкодувати матеріальну й моральну шкоду відповідачка відмовилась, позивачка просила стягнути з останньої цю шкоду.
4 лютого 1997 р. позивачка померла. Спадкоємець П. О. позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди зменшив до 2 тис. 376 грн., а щодо стягнення моральної шкоди підтримав у повному обсязі.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 17 вересня 1997 р. позов було задоволено. З відповідачки на користь П. О. постановлено стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2 тис. 376 грн. і моральну шкоду - 1 тис. грн., а на користь держави - 168 грн. державного мита.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Севастопольського міського суду від 18 листопада 1997 р. рішення районного суду було змінено: стягнення моральної шкоди зменшено до 500 грн., а державного мита - до 119 грн.
Постановою президії Севастопольського міського суду від 20 березня 1998 р. протест прокурора міста про скасування рішення першої та касаційної інстанцій було відхилено.
Перший заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування всіх судових рішень у частині стягнення моральної шкоди із закриттям провадження у справі. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, власником спірної квартири була П. І., якій було завдано матеріальну шкоду. Після смерті позивачки її син П. О. як спадкоємець вступив у справу в порядку, визначеному ст. 106 ЦПК ( 1501-06 ). Самостійного позову про відшкодування моральної шкоди він не пред'являв.
На підставі ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ) моральна шкода відшкодовується безпосередньо особі, яка зазнала фізичних або моральних страждань. У зв'язку зі смертю П. І. зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди припиняються відповідно до ст. 223 ЦК ( 1540-06 ), оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Суди першої, касаційної та наглядної інстанцій неправильно застосували ці норми матеріального права, що призвело до помилкового рішення.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України всі рішення у справі в частині відшкодування моральної шкоди скасувала, а провадження в цій частині закрила на підставі п. 8 ст. 227 ЦПК ( 1502-06 ) та визнала, що обставини справи встановлені вірно і не потребують додаткової перевірки.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.