1. Суд, розглянувши справу стосовно юридичної особи, приймає постанову про накладення стягнення або про закриття справи.
2. Ухвалюючи постанову, суд вирішує такі питання:
1) чи є фізична особа, яка вчинила один із злочинів, що став підставою для порушення справи стосовно юридичної особи, службовою особою, засновником, учасником або іншою уповноваженою особою юридичної особи;
2) чи був такий злочин вчинений керівником, засновником, учасником або іншою уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи;
3) чи отримала або чи могла отримати юридична особа доходи у зв'язку із вчиненням зазначеного злочину керівником, засновником, учасником або іншою уповноваженою особою юридичної особи;
4) який розмір доходів, якщо вони мають матеріальний характер, отримала юридична особа у зв'язку із вчиненням зазначеного злочину фізичною особою.
3. Постанова у справі стосовно юридичної особи повинна містити:
найменування суду, що ухвалив постанову;
дату розгляду справи;
відомості про юридичну особу, щодо якої розглядається справа;
викладення обставин, установлених при розгляді справи;
зазначення норми цього Закону, якою передбачена відповідальність юридичної особи;
прийняте у справі рішення;
строк і порядок оскарження постанови.
Постанова підписується складом суду, який розглянув справу.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Копія постанови, якою передбачається накладення стягнення, протягом трьох днів вручається або надсилається юридичній особі.
4. Постанова про закриття справи приймається за відсутності обставин, передбачених статтею 10 цього Закону, а також у зв'язку з ліквідацією юридичної особи чи закінченням строку накладення стягнення, визначеного частиною третьою статті 3 цього Закону.