1. У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівник боржника - юридичної особи, які фактично припинили свою діяльність, відсутні та визначити їх місцезнаходження неможливо, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
2. Арбітражний суд у двотижневий строк з дня прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника приймає постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру та направляє копію постанови до державного органу з питань банкрутства, який у тижневий строк подає арбітражному суду кандидатуру ліквідатора. Арбітражний суд може призначити ліквідатора із числа працівників державного органу з питань банкрутства.
3. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання арбітражним судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
4. За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, арбітражний суд може винести ухвалу про припинення процедури банкрутства, передбаченою цією статтею, і переходу до загальних процедур банкрутства, передбачених цим Законом.
5. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором в арбітражний суд до затвердження арбітражним судом ліквідаційного балансу.
6. Після проведення розрахунків з кредиторами ліквідатор складає ліквідаційний баланс і подає його в арбітражний суд разом із звітом про свою діяльність.
7. У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття судових витрат і виплату винагороди ліквідатору.
Якщо обов'язки ліквідатора здійснює працівник державного органу з питань банкрутства, сума його винагороди, а також сума відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, перераховуються на рахунок державного органу з питань банкрутства.
8. Положення, передбачені цією статтею, застосовуються також у разі, якщо майна боржника - юридичної особи завідомо не вистачає на відшкодування судових витрат у справі про банкрутство або якщо протягом дванадцяти місяців не проводилися операції на рахунках боржника, а також за наявності інших ознак, які свідчать про відсутність підприємницької чи іншої діяльності боржника.