СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 08.04.97
vd970408
Про віддання до суду ухвалення двох судових рішень
(Витяг)
У стадії віддання до суду ухвалення двох судових рішень - про віддання обвинуваченого до суду і про повернення справи на додаткове розслідування - є неприпустимим
Постановою судді Харківського обласного суду від 7 лютого 1997 р. Ж. віддано до суду за ч. 3 ст. 168 та ч. 1 ст. 172 КК ( 2002-05 ) з призначенням справи до розгляду на 17 лютого 1997 р. Постановою того ж судді від 11 лютого 1997 р. кримінальну справу щодо Ж. повернуто на додаткове розслідування з тих підстав, що він з 25 січня 1997 р. перебуває на стаціонарному лікуванні у зв'язку із захворюванням на реактивний психоз і потребує проведення судово-психіатричної експертизи.
В окремому поданні транспортний прокурор, посилаючись на те, що справу повернуто на додаткове розслідування всупереч вимогам закону і необгрунтовано, порушив питання про скасування постанови від 11 лютого 1997 р. з направленням справи на новий судовий розгляд.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який обгрунтував подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання, визнала, що воно підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статей 237, 245 КПК ( 1003-05 ) за наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суд у розпорядчому засіданні (або суддя одноособово), не вирішуючи наперед питання про винність, виносить ухвалу (суддя - постанову) про віддання обвинуваченого до суду, а згідно зі ст. 246 КПК суд у розпорядчому засіданні (суддя одноособово) у зазначених у цій статті випадках повертає справу на додаткове розслідування.
У цій справі та одній і тій же стадії (віддання обвинуваченого до суду) суддею було прийнято два різних рішення - спочатку віддано Ж. до суду, а потім повернуто справу щодо нього на додаткове розслідування.
До того ж, відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 КПК ( 1003-05 ) у розпорядчому засіданні (суддею одноособово) справу може бути повернуто судом на додаткове розслідування лише у випадках: істотної неповноти або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні; істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; наявності у справі підстав для пред'явлення притягнутій до відповідальності особі обвинувачення, яке їй до цього не було пред'явлено; наявності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий; неправильного роз'єднання або об'єднання справ. Між тим, із матеріалів справи не вбачається, щоб у ній мали місце передбачені у ч. 1 ст. 246 КПК підстави для повернення цієї справи на додаткове розслідування, і в постанові судді від 11 лютого 1997 р. про них не сказано. Крім цього, всупереч вимогам ч. 2 ст. 246 КПК суддя в постанові не зазначив, які саме обставини повинні бути з'ясовані та які слідчі дії проведені при додатковому розслідуванні.
Що ж стосується того, що, як видно з долучених до справи довідок медчастини слідчого ізолятора, у Ж. 25 січня 1997 р. (після того, як справу було направлено до суду) виник реактивний психоз, то сам по собі цей факт не є достатньою підставою для повернення справи на додаткове розслідування,
Питання, пов'язані зі станом здоров'я, і зокрема психічним (на час винесення суддею постанови від 11 лютого 1997 р, Ж. за своїм процесуальним положенням уже був таким), у тому числі й питання про можливе призначення судово-психіатричної експертизи, мають вирішуватися судом у встановленому законом порядку в судовому засіданні.
За таких обставин судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України постанову судді від 11 лютого 1997 р. скасувала як незаконну, а справу направила на новий судовий розгляд.
Надруковано: "Юридичний вісник України", N 40 (276), 5 - 11 жовтня 2000 р.