1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері підтримки та реалізації інтересів ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, є уповноваженим органом, який приймає рішення про позбавлення або припинення статусу суб’єкта ветеранського підприємництва виключно з таких підстав:
1) отримання від суб’єкта ветеранського підприємництва заяви про припинення статусу суб’єкта ветеранського підприємництва;
2) невідповідність суб’єкта ветеранського підприємництва критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону, яку виявлено уповноваженим органом на підставі інформації, отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, з державних реєстрів, баз даних, інформаційних систем, держателями яких є органи державної влади, якщо суб’єкт ветеранського підприємництва не усунув таку невідповідність протягом семи робочих днів з дня направлення уповноваженим органом такому суб’єкту ветеранського підприємництва повідомлення про таку невідповідність згідно з частиною другою цієї статті;
3) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено факт невідповідності суб’єкта ветеранського підприємництва критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону;
4) виявлення уповноваженим органом факту подання суб’єктом ветеранського підприємництва заяви про набуття статусу суб’єкта ветеранського підприємництва та/або доданих до неї документів, що містили недостовірні відомості;
5) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено факт подання суб’єктом ветеранського підприємництва заяви про набуття статусу суб’єкта ветеранського підприємництва та/або доданих до неї документів, що містили недостовірні відомості;
6) вчинення суб’єктом ветеранського підприємництва двох порушень умов та/або вимог щодо надання та/або використання державної підтримки, наданої такому суб’єкту ветеранського підприємництва згідно із цим Законом та/або державними цільовими чи іншими державними програмами, затвердженими відповідно до цього Закону;
7) отримання уповноваженим органом повідомлення від суб’єкта ветеранського підприємництва про невідповідність такого суб’єкта ветеранського підприємництва критеріям, визначеним статтею 2 цього Закону;
8) завершення періоду, передбаченого статтею 2 цього Закону, на який набувається статус суб’єкта ветеранського підприємництва;
9) смерть ветерана війни.
2. Після позбавлення уповноваженим органом статусу суб’єкта ветеранського підприємництва з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини першої цієї статті, особа має право звернутися із заявою про отримання (поновлення) статусу суб’єкта ветеранського підприємництва не раніше ніж через один календарний рік з дня прийняття рішення про позбавлення такого статусу в порядку, передбаченому статтею 5 цього Закону.
3. Порядок прийняття рішень про позбавлення, припинення, поновлення статусу суб’єкта ветеранського підприємництва, строки та порядок оскарження таких рішень визначаються Кабінетом Міністрів України.