Більшість підстав для залишення позовної заяви без розгляду повторюють підстави для повернення позовної заяви (частина третя статті 108 КАС України), але якщо позовну заяву може бути повернуто лише на етапі вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, то суд може залишити позовну заяву без розгляду у будь-який час провадження в суді будь-якої інстанції після його відкриття, якщо будуть виявлені відповідні підстави.
Статтею 155 КАС України визначено вичерпний перелік підстав залишення позовної заяви без розгляду, але, поряд із цим, частиною п'ятою статті 179 Кодексу передбачені й інші випадки залишення без розгляду позовних заяв у виборчих спорах.
Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу у вигляді окремого документа, яка ухвалюється в нарадчій кімнаті. В ухвалі обов'язково зазначаються мотиви, які підтверджують висновки суду про залишення позовної заяви без розгляду.
Аналіз судової практики щодо застосування судами приписів глави 4 КАС України свідчить, що при залишенні позовної заяви без розгляду на підставі статті 155 КАС України у судів виникали певні проблеми і вони припускалися помилок.
Так, у справі № 417/40/13-а Марківський районний суд Луганської області ухвалою від 25 квітня 2014 року залишив без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 155 КАС України адміністративний позов гр. З. до головного лікаря Марківського районного територіального медичного об'єднання, лікаря-психіатра Марківського районного територіального медичного об'єднання, третя особа - гр. З. про визнання дій неправомірними щодо відправлення на примусове лікування до Сватівської обласної психіатричної лікарні. Підставою для постановлення такої ухвали суду першої інстанції стало те, що під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно з рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24 лютого 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2014 року, гр. З. було визнано недієздатним, а тому суд дійшов висновку, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Натомість Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це ( частина перша статті 40 Цивільного кодексу України). На його виконання недієздатній особі призначається опікун, який може звернутися в суд на захист прав такої особи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що позовна заява залишається без розгляду, якщо вона подана недієздатною особою. Проте відповідно до пункту 2 частини першої статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника.
Як вбачається з матеріалів справи, позов позивачем було подано 03 жовтня 2013 року, тобто до визнання цієї особи недієздатною.
Колегія суддів зауважила на тому, що при визнанні особи недієздатною (втраті дієздатності) під час провадження у справі настають інші процесуально-правові наслідки.
Тому залишення заяви без розгляду на цій підставі може мати місце лише в тих випадках, якщо дієздатність позивача втрачена ще до порушення процесу і провадження у справі відкрито помилково, оскільки суддя в такому випадку повинен був повернути позовну заяву. У тих випадках, коли сторона визнана недієздатною уже під час розгляду справи, а провадження у справі було відкрито правомірно, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до вступу в справу законного представника недієздатної особи.
Позовні заяви залишались судами без розгляду і тоді, коли позовна заява була підписана не позивачем, а невстановленою особою або особою, яка не була на це уповноважена, зокрема заступниками керівників, виконуючими обов'язки, які не подали до суду доказів, які б свідчили про їх статус та повноваження підписувати позовну заяву.
Черкаський окружний адміністративний суду ухвалою від 28 квітня 2014 року позовні вимоги залишив без розгляду на тій підставі, що позовна заява від імені прокуратури підписана заступником прокурора Черкаської області О. Шмаковим, який на час звернення в суд був звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до наказу в. о. Генерального прокурора України О. Махніцього від 28 березня 2014 року № 448 к.
Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не мала повноважень на ведення справи, і така позовна заява в силу вимог пункту 2 частини першої статті 155 КАС України підлягає залишенню без розгляду, зважаючи на таке.
Реєстрація позову як вихідного документа вчинена 31 березня 2014 року № 05/3-428вих-14, що є наступним робочим днем після звільнення вищевказаної посадової особи. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні - 23 .
__________
- 23 Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року (справа № 823/816/14) - 39261715.
Аналіз судової практики у справах, в яких залишено без розгляду позовну заяву, у разі, коли позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, свідчить про наявність помилок, що стали підставою для скасування судових рішень.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 КАС України позовна заява залишається без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Вказані приписи кореспондуються з приписами частини третьої статті 128 КАС України.
При застосуванні вказаних процесуальних норм права, суди враховували таке. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.
Згідно зі статтею 33 КАС України судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Повідомлення шляхом надсилання тексту повістки здійснюється за тими самими правилами, що і повідомлення шляхом надсилання повістки, крім випадків, установлених КАС України.
Як свідчить судова практика, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суди першої інстанції в окремих випадках не з'ясовували всіх обставин адміністративної справи, що призвело до порушення ними норм процесуального права.
Аналіз практики показав, що залишаючи позовні заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 КАС України, деякі суди встановлювали як підставу для залишення позову без розгляду неприбуття позивача вдруге поспіль (тобто підряд два засідання), а якщо позивач не з'являвся в судове засідання через раз, то вважали, що підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Зазначена підстава залишення позовної заяви без розгляду кореспондується з положеннями частини третьої статті 128 КАС України.
При залишенні позовної заяви без розгляду з вказаної підстави судам варто враховувати:
1) чи належним чином та у строк, установлений Кодексом, отримував позивач повідомлення чи виклик до суду;
2) чи з поважних причин позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи в судове засідання;
3) чи відсутнє повідомлення від позивача про причини неприбуття;
4) чи не надходила заява про розгляд справи за відсутності позивача.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Чинне законодавство містить норми, які регламентують порядок надсилання та повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.
Статтею 38 КАС України унормовано виклики шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Власне за правилами частини першої зазначеної норми суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.
Порядок частини першої цієї статті може бути застосовано також щодо особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.
Як приклад можна навести справу № 671/2770/13-а за адміністративним позовом гр. А. до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2014 року скасував ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2014 року, якою залишено без розгляду позовну заяву відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 КАС України внаслідок повторного неприбуття позивача у судове засідання, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт складення помічником судді та секретарем судового засідання телефонограм про повідомлення позивача про розгляд справи не є доказом належного повідомлення позивача про розгляд справи у розумінні частин першої , другої статті 38 КАС України. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують отримання позивачем тексту повісток - 24 .
__________
- 24 Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року (справа № 671/2770/13-а) - 37731390.
Іншим прикладом є справа № 2а/2470/2139/12, у якій Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2014 року залишив без змін ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, якою залишено без розгляду адміністративний позов гр. Р. до Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції, Управління державної казначейської служби України у м. Чернівцях про визнання неправомірними дій та скасування постанов.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, залишаючи без розгляду позов на підставі пункту 4 частини першої статті 155 КАС України, зазначив, що гр. П. як уповноважений представник позивача була повідомлена відповідно до статті 38 КАС України про дату, час та місце судового засідання. Згідно з довіреністю, посвідченою 30 листопада 2012 року, зареєстрованою у реєстрі, гр. Р. уповноважив гр. П. на представництво його інтересів у судових органах України будь-якої юрисдикції. Крім того, як передбачено положеннями частини десятої статті 35 КАС України, вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.
У деяких місцевих адміністративних судах сторін про час та місце розгляду справи повідомляють SMS-повістками. Так, у разі повторного неприбуття позивача та ненадходження заяв про розгляд справи за його відсутністю суди першої інстанції залишають позовні заяви без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 КАС України.
Так, Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що відповідно до частини другої статті 38 КАС України, порядок частини першої статті 38 КАС України може бути застосовано також до особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.
Відповідно до матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що позивач повідомлявся про дату, час слухання справи шляхом направляння SMS-повідомлення.
При цьому апеляційний суд вказав на те, що позивачка не надавала згоди на зміну загального порядку повідомлення, встановленого КАС України , та не обирала виклик її до суду першої інстанції замість повістки SMS-повідомленням - 25 .
__________
- 25 Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року (справа № 522/16709/13-а) - 39964693.
Значна кількість ухвал, якими залишались без розгляду позови, відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 КАС України, у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання позивачів, скасовані через відсутність даних про належне повідомлення учасників процесу про час розгляду справи або наявність документів, які підтверджували поважність причин відсутності позивача.
Так, у справі № 806/1331/14 за позовом ТОВ "Спецгортехніка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, Житомирський окружний адміністративний суд, залишаючи позов без розгляду, дійшов до переконання, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи 16 квітня та 12 травня 2014 року, повторно не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив та клопотання про розгляд справи у його відсутності не подав, а тому суд, відповідно до частини третьої статті 128 КАС України, залишив позовну заяву без розгляду.
Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення, зазначив, що в судове засідання, призначене на 16 квітня 2014 року, позивач не прибув, проте поштове відправлення з судовою повісткою до суду не повернулось, тому неявка в судове засідання 12 травня 20124 року є першою, а не повторною, що свідчить про відсутність підстав, передбачених частиною третьою статті 128 КАС України для залишення позовної заяви без розгляду.
Аналогічне порушення норм процесуального права було допущено у справах № 296/269/14-а, № 806/7287/13-а.
Також суди помилково встановлювали повторність неприбуття позивача в судове засідання.
Наприклад, у справі № 559/2369/14-а за позовом гр. Ф. до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення Дубенський міськрайонний суд Рівненської області залишив позовну заяву без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання без поважних причин.
Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення, зазначив таке.
18 липня 2014 року судом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 08 жовтня 2014 року. 08 жовтня 2014 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача через його відпустку.
Розгляд справи було відкладено судом на 05 листопада 2014 року.
На вказане судове засідання позивач та його представник дійсно не з'явились без поважних причин і від них не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Таким чином, позивач не з'явився в судове засідання, призначене на 05 листопада 2014 року, без поважних причин, вперше.
За таких обставин, суд першої інстанції при залишенні цього позову без розгляду не врахував, що обов'язковою умовою для залишення позовної заяви без розгляду повинна бути повторна неявка позивача в судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Указана норма визначає підстави залишення позовної заяви без розгляду та допускає, що врахування неявки позивача, яка мала місце, в попереднє судове засідання на стадії підготовчого провадження не допускається в подальшому, при аналізі наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду на стадії судового розгляду справи.
Тобто слід розрізняти підстави для залишення позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження і на стадії судового розгляду справи.
Таким чином, необхідно визнати правильною практику тих судів, коли неявка позивача в попереднє судове засідання не враховувалась при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду згідно з частиною третьою статті 128, пункту 4 частини першої статті 155 КАС України.
Можливість залишення позовної заяви без розгляду, у разі її подання з пропущенням строку звернення до суду, на будь-якій стадії розгляду справи передбачена пунктом 9 частини першої статті 155 КАС України, яка визначає загальний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Строк звернення до суду згідно з вимогами частини другої статті 99 КАС України обчислювався судами з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Так, Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2014 року залишив без розгляду адміністративний позов гр. О. до Управління Держземагенства у м. Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Сєвєродонецька міська рада Луганської області, про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався у 2012 році з відповіді на інформаційний запит.
Скасовуючи вказану ухвалу, Донецький апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 30 травня 2014 року зазначив, що відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції обмежився висновком про ненадання позивачем доказів поважності причин пропуску такого строку, проте не надав оцінки доводам того, що про порушення своїх прав позивач дізнався саме при розгляді цивільної справи в апеляційному суді Луганської області у лютому 2014 року, тому висновок про пропуск строку звернення до суду є передчасним та таким, що зроблений без належної оцінки обставин справи - 26 .
____ ______
- 26 Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2014 року (справа № 812/1712/14) - 38963077.
З наведеного прикладу вбачається, що судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду бралися до уваги обставини, коли фактично особа могла дізнатися про порушення своїх прав.
Характерними помилками при постановленні ухвал про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду було:
- нез'ясування чи неправильне визначення судом моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (справи № 802/968/14-а, № 2а/0270/4371/12);
- неврахування обставин, на які посилався позивач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду або відсутність спростування доводів позивача про наявність поважних причин пропуску строку (справи № 802/656/14-а, № 802/1162/14-а).
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі та присутні в судовому засіданні.
Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Тобто залишення позовної заяви без розгляду лише у випадках, передбачених статтею 155 КАС України, не є закінченням вирішення спору, а лише одним зі способів закінчення розгляду справи. При цьому слід пам'ятати, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 179 Кодексу у виборчих спорах, є закінченням вирішення спору.
Зупинення провадження у справі
Зупинення провадження в справі спрямоване на те, щоб обставини, що об'єктивно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства у певній справі і мають об'єктивний характер, не вважалися такими, що тягнуть за собою порушення строків розгляду справи, встановлених КАС України.
У суді першої інстанції провадження у справі може бути зупинено на будь-якому етапі від моменту відкриття провадження у справі до ухвалення судового рішення.
Про зупинення провадження в адміністративній справі суд постановляє ухвалу в нарадчій кімнаті. Ухвала про зупинення провадження в адміністративній справі викладається окремим документом (пункт 14 частини четвертої статті 160 КАС України) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАС України, із зазначенням конкретної підстави для її постановлення.
Частиною першою статті 156 КАС України встановлено випадки обов'язкового зупинення провадження у справі в разі:
1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, - до встановлення правонаступника;
2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;
3) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі;
4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні;
5) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді на доручення.
Частиною другою статті 156 КАС України встановлено випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі в разі:
1) захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до її одужання;
2) знаходження особи, яка бере участь у справі, у відрядженні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з відрядження;
3) призначення судом експертизи - до одержання її результатів;
4) наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
Під час застосування положень статті 156 КАС України, які слугували підставою для звернення сторін з апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції (справа № 802/4438/13-а, № 802/4537/13-а, № 802/1040/13-а) клопотання сторін про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 156 КАС України, до розгляду Вищим адміністративним судом касаційних скарг, задовольнялись частково. З огляду на з'ясовані обставини підстави для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України у суду відсутні, оскільки рішення, які переглядались у суді касаційної інстанції, згідно з частиною п'ятою статті 254 КАС України, набрали законної сили. У свою чергу суд першої інстанції дійшов висновку, що доцільно було б зупинити провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини другої статті 156 КАС України, з чим погодився суд апеляційної інстанції, залишивши рішення без змін.
Таким чином, при вирішенні питання необхідності зупинення провадження у тій чи іншій справі суд повинен насамперед з'ясувати, чи можна, не перериваючи судового розгляду, у кожному конкретному випадку встановити істину у справі. Оскільки тривалість провадження у справі встановлюється з моменту відкриття провадження і до моменту закінчення розгляду справи.
Разом із тим при застосуванні зазначеної процесуальної норми суди першої інстанції припускалися помилок.
Зокрема, аналіз судових рішень дає підстави для висновку, що судді не завжди належним чином обґрунтовують процесуальні дії щодо зупинення провадження у справі. Так, ухвали про зупинення провадження до вирішення іншої справи в основному є констатувальними, а не мотивованими. При цьому не зазначається зв'язок з іншою справою, вирішення якої може вплинути на результат розгляду. В окремих випадках відсутнє і посилання на конкретну справу.
Прикладом цього є справа № 804/3703/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582201 від 25 лютого 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6196466,25 гривень.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 березня 2014 року зупинив провадження в адміністративній справі № 804/15634/13-а до набрання законної сили постановою у справі № 804/15143/13-а на підставі пункту 3 частини першої статті 156 КАС України.
Однак Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 листопада 2014 року скасував ухвалу суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами пункту 3 частини першої статті 156 КАС України, на яку посилався суд першої інстанції, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі.
За приписами статті 195 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. При цьому законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте ухвала від 06 березня 2014 року не містить обґрунтування висновків суду, а матеріали справи не містять доказів оскарження в судовому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Британська міжнародна школа - Дніпро" податкової вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року № 29-13.
В іншій справі № 296/8802/13-а за позовом гр. Г. до Іванівської сільської ради Житомирського району про визнання незаконним та скасування рішення Корольовський районний суд м. Житомира, зупиняючи провадження у справі до ухвалення рішення в іншій справі, посилався на те, що від прийнятого судового рішення у справі № 296/12052/13-а залежить і судове рішення у цій справі, а тому розгляд справи є неможливий.
Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення, зазначив, що судом не враховано, що предметом позову у даних адміністративних справах є різні рішення, прийняті різними суб'єктами владних повноважень. Отже, обставини, які будуть встановлені судовим рішенням у справі № 296/12052/13-а, не є такими, що унеможливлюють розгляд справи за позовом гр. Г. до Іванівської сільської ради Житомирського району.
Припускалися суди першої інстанції помилок і у застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 156 КАС України, яким передбачено, що суд зупиняє провадження у справі у разі ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, - до встановлення правонаступника.
Відповідно до норм чинного законодавства у разі ліквідації суб'єкта владних повноважень, який був стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі, якщо це необхідно для встановлення правонаступника, і вживає заходів до його встановлення та залучення, а за відсутності прямого правонаступника залучає орган, до компетенції якого входить вирішення питання про усунення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Згідно з частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Положенням частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Отже, у разі відсутності запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні також і підстави для зупинення провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 156 КАС України.
Щодо факультативних підстав зупинення провадження у справі наглядними є такі приклади.
Зупиняючи провадження у справі № 815/2428/14, суд першої інстанції виходив з того, що надання часу представнику позивача ознайомитися з письмовими запереченнями проти позову було підставою для зупинення провадження згідно з частиною другою статті 156 КАС України.
Проте суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком не погодився з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції було зазначено, що перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 156 КАС України та є вичерпним.
Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 156 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі за наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
Суд першої інстанції у цій справі зупинив провадження у справі до 11 червня 2014 року для надання часу представнику прокуратури ознайомитися з письмовими запереченнями проти позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України суд оголошує перерву у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів або в інших необхідних випадках. Тривалість перерви встановлюється судом залежно від обставин розгляду справи.
Колегія суддів зазначила, що за цих обставин суд першої інстанції повинен був оголосити перерву в судовому засіданні відповідно до статті 150 КАС України.
Судом провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за власною ініціативою, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Питання про поновлення провадження вирішується в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, та постановленням ухвали, яка не підлягає оскарженню. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено, крім зупинення провадження з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 156 КАС України.
Закриття провадження у справі
Статтею 157 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі.
Суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим самим позовом.
Як свідчить судова практика, переважна більшість ухвал про закриття провадження у справі постановлена на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України у зв'язку з неналежністю розгляду справ у порядку адміністративного судочинства.
Пленум Вищого адміністративного суду України постановою від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" роз'яснив, що за змістом частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Суди повинні враховувати, що юрисдикція адміністративних судів може бути встановлена законом, зокрема статтею 23 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації", статтями 28, 30 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI "Про громадські об'єднання", частинами четвертою, п'ятою статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".
Між тим, закриваючи провадження у справах з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України, суди не завжди беруть до уваги вищезазначені роз'яснення.
Як приклад наведемо справу № 820/19232/14 за позовом гр. Д. до начальника Орджонікідзевського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2015 року у задоволені позову відмовив.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду зазначила, що позовні вимоги стосуються діяльності відповідача, яка регулюється нормами кримінально-процесуального законодавства, а тому дійшла висновку, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства - 27 .
__________
- 27 Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року (справа № 820/19232/14) - 43140272.
Також Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 31 березня 2014 року закрив провадження у справі № 805/2795/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК" до Посадової особи Публічного акціонерного товариства "Донецькміськгаз" - інженера метрології про визнання дій неправомірними, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що захист прав та інтересів позивача повинен здійснюватися за правилами господарського судочинства виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відносини між сторонами врегульовані договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 14 грудня 2011 року № 896-г.
Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.
Таким чином, вказаний спір підвідомчий господарському суду - 28 .
__________
- 28 Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року (справа № 805/2795/14) - 38309148.
Прикладом неправильного застосування пункту 2 частини першої статті 157 КАС України є випадок відмови позивача від адміністративного позову, яку прийнято судом, а також мають місце помилки при застосуванні пункту 4 частини першої статті 157 КАС України, якою встановлено обов'язок суду закрити провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Так, Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 серпня 2014 року закрив провадження в адміністративній справі № 804/3100/14 в частині позовних вимог гр. В. до управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення з 03 листопада 2011 року по дату поновлення його на посаді та про зобов'язання присвоїти йому чергове звання майора відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 157 КАС України.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 січня 2015 року скасував цю ухвалу, справу в цій частині позовних вимог направив на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що закриття провадження у справі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі. Оскільки рішення, на яке посилався суд першої інстанції як на підставу для закриття провадження у справі, не є таким, що вирішує спір між тими самими сторонами, про той самий предмет позову та з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість закриття провадження у справі в цій частині вимог.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд при вирішенні подібної заяви повинен з'ясувати дійсні обставини, які спонукали позивача до такого кроку. Крім того, при прийнятті подібної заяви суд повинен роз'яснити позивачу наслідки її прийняття, а саме неможливість повторного звернення до суду з такими самими вимогами.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не роз'яснив позивачу про наслідки її прийняття, чим фактично обмежив його право на доступ до правосуддя у майбутньому.
Таким чином, суд першої інстанції припустився порушень вимог норм процесуального права, закривши провадження у справі, прийнявши відмову позивача від адміністративного позову без роз'яснення наслідків такої відмови.
Не варто забувати, що неправильний спосіб захисту порушеного права не є підставою для закриття провадження у справі, а може бути лише підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2014 року у справі № 816/1622/14 за позовом гр. Л. до УМВС України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування висновку службового розслідування від 07 лютого 2011 року, визнання чинним висновку службового розслідування від 25 жовтня 2001 року та зобов'язання вчинити дії закрив провадження у справі.
Предметом оскарження був висновок службового розслідування нещасного випадку зі старшим інспектором взводу ДПС із забезпечення супроводження, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, старшим лейтенантом міліції Л. від 07 лютого 2011 року.
Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що висновок службового розслідування нещасного випадку не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, у зв'язку з чим справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що гр. Л., не погоджуючись з актом розслідування нещасного випадку (форма Н-5*) та актом про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*), оскаржив їх до суду. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 30 липня 2013 року та Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2013 року встановили законність висновку про нещасний випадок службового розслідування по факту отримання травми. При цьому суд вказав, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з позовом про зобов'язання Військово-лікарської комісії УМВС України в Полтавській області внести зміни до свідоцтва про хворобу № 116 від 24 лютого 2011 року, а відповідач не позбавлений можливості самостійного скасування висновку службового розслідування від 07 лютого 2011 року з урахуванням рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у своїй ухвалі від 27 серпня 2014 року вказала, що оскаржуваний висновок службового розслідування породжує правові наслідки для позивача. Тому в розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України вимога щодо визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування УМВС України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. До того ж, закриваючи провадження в порядку пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, суд першої інстанції безпідставно дав оцінку висновку службового розслідування від 07 лютого 2011 року, зазначивши про його протиправність з урахуванням судового рішення від 30 липня 2013 року, оскільки в розумінні статті 157 КАС України закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду адміністративної справи без вирішення її по суті та винесення постанови у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Тобто, приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд не вирішує справу по суті. Тоді як у цьому випадку суд першої інстанції фактично вирішив по суті першу позовну вимогу, оскільки фактично визначився стосовно однієї позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування УМВС України в Полтавській області від 07 лютого 2011 року, в той час як решта вимог ним взагалі не розглянута.
Також колегія суддів зазначила, що неправильний спосіб захисту порушеного права не є підставою для закриття провадження у справі, а може бути лише підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Тому відповідні посилання суду першої інстанції є помилковими - 29 .
_____ _____
- 29 Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року (справа № 816/1622/14) - 40511803.
У пункті 4 частини першої статті 157 КАС України відсутній визначений перелік ухвал, наявність яких може бути підставою для закриття провадження у справі.
Основними умовами для закриття провадження є:
тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони збігаються);
остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження; про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);
набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.
За змістом частини сьомої статті 9 КАС України при вирішенні справи допускається застосування аналогії закону і аналогії права, які є способами подолання прогалин у праві.
Інститут закриття провадження у справі, який регламентований статтею 157 КАС України, за своєю природою та правовими наслідками є аналогічним відмові у відкритті провадження.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрала законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала постановлена до відкриття провадження в адміністративній справі).
Проблемним для деяких суддів стало питання про можливість закриття провадження у справі за наявності ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала постановлена до відкриття провадження в адміністративній справі).
Прикладом може слугувати справа № 802/219/14-а, у якій Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 травня 2014 року залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, якою закрито провадження в адміністративній справі за позовом УПФ України в м. Вінниця до Вінницького соціально-економічного інституту вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС України, зазначив, що за результатами розгляду вказаного позову Вінницький окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 28 грудня 2011 року про залишення адміністративного позову без розгляду. Ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року сторонами не оскаржувалася, а тому набрала законної сили відповідно до статті 254 КАС України.
Іншим прикладом є справа № 127/23385/14-а за адміністративним позовом гр. П. до УПФ України в м. Вінниці про визнання протиправними рішень та зобов'язання перерахувати пенсію.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2015 року скасував ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року, якою провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС України, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що позивачка вже зверталась до суду з аналогічними позовними вимогами та відповідно до ухвали Вінницького міського суду від 19 травня 2014 року в адміністративній справі № 127/8779/14-а, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, адміністративний позов гр. П. залишив без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідно до рішення в адміністративній справі № 127/8779/14-а позов гр. П. залишено без розгляду, що не є вирішенням спору по суті позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 155 КАС України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Таким чином, судом першої інстанції не враховано надане КАС України право позивача на повторне звернення до суду з позовною заявою після усунення недоліків позовної заяви, не надано належної правової оцінки позовним вимогам позивача, та прийнято передчасне рішення щодо закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 157 КАС України.
Однак тут необхідно зазначити, що наявність ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, яку постановлено до відкриття провадження у справі, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.
Це може бути зумовлено тим, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд з'ясовує питання щодо того, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом, лише на підставі позовної заяви та долучених до неї матеріалів, яких може бути недостатньо для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Відтак позивач при повторному зверненні до суду з позовною заявою має право більш ґрунтовно пояснити поважність причин пропуску строку звернення до суду та надати додаткові докази на підтвердження цих обставин.
Натомість залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, яку постановлено після відкриття провадження у справі, позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з тим самим позовом у загальному порядку.
Отже, за таких обставин суди повинні закривати провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС України у разі наявності ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала постановлена до відкриття провадження в адміністративній справі).
Пункт 5 частини першої статті 157 КАС України зобов'язує суд закрити провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
При перевірці правонаступництва спірних правовідносин суди керувалися вимогами статей 608, 609, 1219 Цивільного кодексу України щодо прав та обов'язків, які не входять до складу спадщини, та умови припинення обов'язків у зв'язку з ліквідацією юридичної особи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства при визначенні процесуального правонаступництва, суди виходили з того, що припинення діяльності органом державної влади, органом місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, не є підставою для закриття провадження у справі навіть у разі відсутності їх правонаступників. У цьому разі суди залучали до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
Відповідні дії вчинялися судами у разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності: до участі у справі як другий відповідач судом залучався інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Проте суди припускалися деяких помилок при постановленні ухвал про закриття провадження за вказаною підставою у справах за участю фізичних осіб - підприємців.
Так, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2014 року закрив провадження у справі № 820/12801/14 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця Ш. до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки позивача виключено з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Однак колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду з такою позицією не погодилася, вказавши на те, що незалежно від реєстрації припинення підприємницької діяльності у позивача як у фізичної особи залишилися взаємовідносини з ДПІ, він залишився на обліку у податковому органі як платник податків.
Крім того, КАС України не передбачає закриття провадження у зв'язку з припиненням діяльності (ліквідації) фізичної особи - підприємця - 30 .
__________
- 30 Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року (справа № 820/12801/14) - 41946540.
У цілому ж, як свідчить судова практика, суди першої інстанції правильно застосовують норми процесуального закону при вирішенні питань щодо застосування положень статті 157 КАС України під час розгляду адміністративних справ.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Здійснивши аналіз практики застосування адміністративними судами глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ на стадіях відкриття провадження в адміністративній справі, підготовчого провадження, судового розгляду, варто зазначити, що упродовж 2014 - 2015 років в основному в апеляційному суді переглядались ухвали судів першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, про повернення позовної заяви, про відмову у відкритті провадження у справі, а також інші ухвали, які були пов'язані із визначенням юрисдикційної приналежності справи, її підсудності та застосуванням судами строків звернення до адміністративного суду.
З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами окремих положень КАС України необхідно прийняти постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України і дати судам такі роз'яснення:
1. Адміністративний позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам, встановленим статтями 105, 106 КАС України. Залишаючи без руху позовну заяву у зв'язку з виявленими недоліками, суди повинні з'ясувати, чи вони дійсно є настільки значними, що перешкоджають суду розглянути спір по суті заявленого позову, і не можуть бути усунуті шляхом опитування позивача в судовому засіданні, витребування доказів тощо. Суди повинні враховувати, що ненадання доказів не є недоліком, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки згідно з чинним законодавством їх надання дозволяється на всіх стадіях адміністративного процесу до ухвалення судом рішення.
2. До постановлення ухвали про відкриття провадження у справі суддя не має права вчиняти будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема забезпечувати позов, проводити попереднє судове засідання тощо.
3. З метою врегулювання спору до судового розгляду суди повинні з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Зазначені процесуальні дії мають також вчинятися і під час судового засідання, але повинні здійснюватися не формально, а суди зобов'язані ретельно перевіряти підстави для відмови від позову та з'ясовувати, чи не порушує така відмова права або інтереси інших осіб, чи є підстави для прийняття відмови від позову. Якщо для цього немає законних підстав, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті заяви про відмову в позові, визнання відповідачем позову, укладання мирової угоди і продовжує розгляд справи. Суди зобов'язані зберігати об'єктивність і неупередженість та роз'яснювати сторонам правові наслідки процесуальних дій.
4. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приймаючи відмову від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, суди повинні перевіряти, чи позовну заяву подано особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи подано позовну заяву особою, яка має повноваження на ведення справи, а також досліджувати повноваження представника, який відмовляється від позову, визнає позов, укладає мирову угоду.
5. Підготовче провадження у справі здійснюється суддею, який відкрив провадження у справі. На цій стадії судом вживаються максимально можливі заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою та з урахуванням принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі суд повинен витребувати необхідні докази, навести необхідні довідки, призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача, визначити склад учасників процесу та вирішити питання про залучення третіх осіб до справи, визначитися з необхідністю проведення попереднього судового засідання.
6. На стадії підготовки справи до розгляду необхідно визначити наявність чи відсутність публічно-правового спору, характер спірних правовідносин, зміст їх правових вимог і закон, що їх регулює і яким належить керуватися при вирішенні спору. Суд на цій стадії також визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.
7. Приймаючи заяву про зміну позовних вимог, суди повинні перевіряти її відповідність вимогам, встановленим КАС України для позовних заяв.
8. Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження у справі, суди, усвідомлюючи, що подальше провадження у справі припиняється, та можливе настання негативних наслідків для сторони, зобов'язані ретельно перевіряти підстави для вчинення таких процесуальних дій, повноваження представників осіб, докази тощо.
9. Вживаючи заходів забезпечення позовних вимог, суди повинні досить ретельно досліджувати необхідність вжиття таких заходів та пересвідчитись в реальності існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та чи дійсно захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Узагальнення здійснювали суддя Вищого адміністративного суду України Юрченко В.П., начальник відділу узагальнення судової практики Котвицький В.Л., головний консультант відділу узагальнення судової практики Білан В.В.
Результати узагальнення пропонується обговорити із суддями Вищого адміністративного суду України на засіданні Пленуму суду.
Відділ
узагальнення судової практики
{Текст взято з сайту ВАСУ http://www.vasu.gov.ua/}