ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 14/272
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21 квітня 2005 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Фтіц Т.А. на постанову від 12.01.2005 Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 14/272 господарського суду Запорізької області за позовом ЗАТ "Торговий центр" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Фтіц Т.А. про усунення перешкод у користуванні приміщенням. В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином, ВСТАНОВИВ:
У вересні 2004 року закрите акціонерне товариство "Торговий центр" звернулось з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Фтіц Т.А. про усунення перешкод в користуванні приміщенням, розташованим в будівлі центрального універмагу за адресою: м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 17, шляхом звільнення зазначеного приміщення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2004 у справі N 14/272 позов задоволено. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Фтіц Т.А. звільнити займане ним приміщення першого поверху центрального універмагу в м. Мелітополі по пр. Б.Хмельницького, 17, загальною площею 21,2 кв. м на користь ЗАТ "Торговий центр".
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.01.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 21.10.2004, постанову апеляційного суду від 12.01.2005, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 764 ЦК України ( 435-15 ), ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), ст. ст. 42, 43 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Запорізьким апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.04.2003 між АТЗТ "Торговий центр" та Мелітопольською міською радою був укладений договір оренди, відповідно до умов якого Мелітопольська міська рада передала, а АТЗТ "Торговий центр" прийняло у термінове платне користування терміном до 23.04.2006 окремо розташовану будівлю центрального універмагу загальною площею 6425,7 кв. м, яка знаходиться у комунальній власності Мелітопольської міської ради і розташована за адресою: м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, 17. 01.01.2004 між сторонами у справі був укладений договір суборенди нерухомого майна N 3, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування строком з 01.01.2004 по 31.03.2004 нежитлове приміщення загальною площею 13,6 кв. м, що розташоване за м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 17 в "Будинку торгівлі". Крім того, угодою від 15.01.2004 про доповнення договору суборенди площа передана СПД Фтіц Т.А. у користування за договором суборенди була збільшена до 21,2 кв. м.
Судами також встановлено, що листом від 09.04.2004 N 135 позивач належним чином попередив відповідача про те, що не має більше наміру продовжувати з ним договірні відносини і що договір суборенди N 3 від 01.01.2004 припиняється у зв'язку закінченням терміну його дії, а 17.05.2004 позивач повторно направив відповідачу лист N 156, у якому зазначив, що договір суборенди N 3 від 01.01.2004 вважається припиненим у зв'язку із закінченням строку його дії та вимагав від відповідача звільнити орендоване приміщення. Однак відповідач всупереч умовам договору спірне приміщення не звільнив, і у цьому зв'язку позивач звернувся до суду з цим позовом.
Наведеним обставинам суд дав належну оцінку і з урахуванням ст. ст. 26, 27, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та зобов'язав відповідача звільнити займане ним приміщення.
Посилання скаржника на те, що договір суборенди від 01.01.2004 продовжує діяти, оскільки він не отримував від позивача ніяких листів про його припинення, також були предметом судового дослідження і обгрунтовано не прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Фтіц Т.А. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.01.2005 у справі N 14/272 залишити без змін.