ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2006 Справа N 14/490
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Самусенко С.С. (головуючий), Панченко Н.П. (доповідач), Плюшка І.А.
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали Приватної фірми "К.В.Ф."
на постанову від 26.05.2005 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі N 14/490
господарського суду міста Києва
за позовом Приватної фірми "К.В.Ф."
до ТОВ "Правекс-Холдінг"
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та стягнення збитків
В судовому засіданні взяли участь представники:
- ПФ "К.В.Ф." - Конченко В.Ф. (директор),
- ТОВ "Правекс-Холдінг" - Матющенко М.В. (дов. N 262 від 08.08.05 р.)
ВСТАНОВИВ:
Приватна фірма "К.В.Ф." у грудні 2004 року звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Правекс-Холдінг" про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, орендованим за договором оренди N 18 від 01.12.2000 р. та стягнення з відповідача збитків у сумі 35652 грн., завданих порушенням умов договору, а також витрат, пов'язаних з правовою допомогою у розмірі 500 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2005 р. у справі N 14/490 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що наявні у матеріалах справи документи господарський суд першої інстанції не може прийняти як належні докази, надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, а будь-яких інших доказів на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням згідно з договором оренди N 18 від 01.12.2000 р., позивач не надав, а відтак позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщення за вказаним договором оренди задоволенню не підлягають як недоведені. З урахуванням статей 22, 623 ЦК України ( 435-15 ) позивач не довів наявність умов цивільно-правової відповідальності за завдання йому збитків, зокрема, вини та протиправності дій відповідача, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого доходу в сумі 35652 грн. задоволенню також не підлягають як недоведені, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 500 грн. витрат, пов'язаних з правовою допомогою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 р. рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2005 р. у справі N 14/490 залишено без змін.
У своїй касаційній скарзі ПФ "К.В.Ф." просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2005 р. у справі N 14/490 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що постанова прийнята Київським апеляційним господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43 ГПК України ( 1798-12 ). При цьому заявник вказує на те, що з вини відповідача він не мав можливості користуватися орендованим майном протягом п'яти місяців, оскільки 27.05.2004 р. відповідач без жодних пояснень опломбував орендоване за договором оренди N 18 від 01.12.2000 р. приміщення та, незважаючи на неодноразові звернення як до відповідача так і до правоохоронних органів, не допускав у це приміщення працівників позивача. У приміщенні залишилось обладнання, необхідне для здійснення уставної діяльності підприємства, статутна, бухгалтерська, договірна та інша документація. Фактично діями відповідача було унеможливлено здійснення господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим останньому було завдано значних збитків у вигляді неотримання доходів. У зв'язку із зверненням до ТОВ "Українська Бізнес-Група" за наданням юридичної допомоги під час підготовки документів для подання до господарського суду позивачем було сплачено товариству 500 грн., які відповідно до статей 44, 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги. До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами був укладений договір оренди N 18 від 01.12.2000 р., відповідно до якого за актом приймання-передачі від 01.12.2000 р. відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове користування на умовах оренди приміщення загальною площею 10,8 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Красноткацька, 42 для використання його відповідно до статутних завдань позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 27.05.2004 р. відповідач не допускає позивача до орендованого за вказаним договором оренди N 18 приміщення, опломбувавши його, в якому залишились обладнання, необхідне для здійснення господарської діяльності, а також статутна, бухгалтерська, договірна та інша документація, у зв'язку з чим з вини відповідача внаслідок не виконання останнім умов договору оренди позивачу завдано збитків у вигляді неотриманого доходу. В підтвердження зазначених доводів позивач надав фотографії, на яких зображені двері з наклеєною на них паперовою смужкою; акт від 27.05.2004 р. про зачинення та опечатання дверей до орендованого приміщення; листи позивача до правоохоронних органів щодо чинення відповідачем йому перешкод у користуванні орендованим приміщенням та відповіді на ці листи.
Згідно із статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до статті 32 ГПК України ( 1798-12 ) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд відповідно до статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Суди попередніх інстанцій дослідивши подані позивачем документи та інші матеріали справи дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи документи не можуть бути доказами, які б свідчили про те, що відповідач чинив позивачу перешкоди у користуванні орендованим за договором оренди N 18 приміщенням.
Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що стосовно спірного приміщення, орендованого позивачем за договором оренди N 18 від 01.12.2000 р. господарським судом міста Києва прийняте рішення від 28.01.-15.02.2005 р. у справі N 14/374, яким зазначений договір оренди N 18 від 01.12.2000 р. розірвано, а позивача зобов'язано звільнити вищевказане приміщення.
Згідно із статтею 224 ГК України ( 436-15 ) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України ( 436-15 ) встановлено склад та розмір відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що з доданих позивачем до позовної заяви в підтвердження неотриманого доходу копій листів-заявок на ремонт обладнання різних підприємств та організацій неможливо зробити висновок про те, що всі ці заявки були б ним реалізовані в повній мірі, і що внаслідок їх реалізації він отримав би доход саме у заявленій до стягнення сумі збитків, виходячи з наступного.
З метою з'ясування усіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами від 31.03.2005 р. та від 26.04.2005 р. зобов'язав позивача надати документи в підтвердження його позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого доходу, зокрема, документальне обгрунтування розміру неотриманого доходу; докази вжиття заходів щодо зменшення збитків; документи, що підтверджуть можливість виконання у повному об'ємі замовлень, наявність спеціалістів для виконання замовлень, штатний розклад позивача; докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та фактом і розміром завданих збитків; перелік та розмір всіх витрат, які повинен був би понести позивач, якби виконав зазначені замовлення, в тому числі податків та обов'язкових платежів. Однак позивач витребуваних ухвалами суду документів та доказів не надав та не підтвердив свої позовні вимоги.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстави для їх задоволення відсутні.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи Київським апеляційним господарським судом та господарським судом міста Києва фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватної фірми "К.В.Ф." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 року у справі N 14/490 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 року у справі N 14/490 залишити без змін.
Головуючий С.С.Самусенко
Суддя Н.П.Панченко
Суддя І.А.Плюшко