Конституції України ( 254к/96-ВР ) надає можливість засудженому користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
Національне законодавство України визначає систему контролю за дотриманням прав засуджених, у якій передбачено і громадський контроль.
Право здійснювати громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань статтею 25 Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) надається спостережним комісіям, які утворюються місцевими держадміністраціями, а у разі делегування таких повноважень - виконавчими комітетами міських (за винятком міст районного значення) рад.
З метою підвищення ефективності громадського контролю за дотриманням прав засуджених Законом України від 21 січня 2010 року "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань" ( 1828-17 ) до статей 24 та 25 зазначеного Кодексу ( 1129-15 ) були внесені зміни щодо:
набуття права членами спостережних комісій відвідувати установи виконання покарань без спеціальних дозволів адміністрації цих установ;
набуття права об'єднаннями громадян здійснювати громадський контроль за дотриманням прав засуджених.
Організація діяльності, завдання та права спостережних комісій регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року N 429 ( 429-2004-п ) "Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах".
10 листопада 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 1042 ( 1042-2010-п ) "Про внесення змін до Положення про спостережні комісії". Основні зміни до Положення передбачають:
більш докладне визначення порядку утворення спостережних комісій, що сприятиме гласності та прозорості під час їх формування;
обов'язкову наявність у складі спостережних комісій не менш половини представників громадських організацій та громадян;
проведення спостережними комісіями частини своїх засідань безпосередньо в установах виконання покарань (не менше одного разу на квартал);
погодження постанов і подань адміністрації установ виконання покарань щодо зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії або у зв'язку з переведенням їх до виправної колонії вищого рівня безпеки, якщо передбачається збільшення обсягу встановлених для засуджених обмежень і більш суворі умови тримання;
підвищення ролі спостережних комісій у процесі підготовки засуджених до звільнення та допомоги звільненим особам у вирішенні соціально-побутових питань та захисті їх прав;
визначення випадків, коли члени спостережних комісій не мають права здійснювати громадський контроль щодо засуджених, які тримаються в установах виконання покарань;
встановлення обов'язку для спостережних комісій щодо інформування громадськості через засоби масової інформації про результати своєї роботи та про стан дотримання прав людини, основних свобод і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань;
дострокове припинення повноважень спостережної комісії у випадках, якщо прийняті спостережною комісією рішення, суперечать чинному законодавству та призвели до порушення прав, основних свобод і законних інтересів засуджених або осіб, звільнених від відбування покарання;
та ряд інших зміни.
Говорячи про удосконалення громадського контролю за дотриманням прав засуджених, слід згадати про низку інших заходів, які здійснюються державними інституціями спільно з громадськими та міжнародними організаціями.
Так, за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні з червня 2009 року реалізовується дворічний проект "Розвиток національних превентивних механізмів попередження тортур та інших форм жорстокого поводження в діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань", у рамках якого організовано відвідування установ виконання покарань групами, до складу яких входять представники громадських та правозахисних організацій.
Внаслідок реалізації проекту започатковано моніторинг забезпечення прав людини в установах кримінально-виконавчої служби, розроблено і опрацьовано моніторингову методологію вивчення обставин, що можуть бути причиною конфліктних ситуацій між засудженими та адміністрацією установ виконання покарань.
При Державному департаменті України з питань виконання покарань та його територіальних органах управління діють громадські ради, до складу яких входять представники громадських, правозахисних, релігійних організацій та представники засобів масової інформації.
15 жовтня 2010 року у Департаменті відбулося засідання громадської ради, на якому було рекомендовано керівництву Департаменту організувати на постійній основі (затвердити наказом) функціонування мобільних груп з моніторингу діяльності установ виконання покарань, що дозволить виявляти та оперативно реагувати на факти порушення прав людини у зазначених установах. Координацію діяльності мобільних груп запропоновано здійснювати саме через громадські ради при територіальних органах управління Департаменту.
2 та 3 листопада 2010 року в м. Одесі відбулася Третя східноєвропейська конференція "Національні превентивні механізми, боротьба і розслідування жорстокого поводження", яка проводилася за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні та Ради Європи в рамках спільної програми Ради Європи і Європейського Союзу "Боротьба з жорстоким поводженням і безкарністю" у співпраці з Харківським інститутом соціальних досліджень.
Основними учасниками конференції були провідні спеціалісти з Азербайджану, Великобританії, Вірменії, Грузії, Молдови, Польщі та Чехії, залучені до процесу імплементації Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання ( 995_f48 ).
З української сторони у заході брали участь представники Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратори, Державного департаменту з питань виконання покарань та неурядових правозахисних організацій.
Під час конференції були напрацьовані пропозиції та рекомендації щодо створення в Україні Національного превентивного механізму. Основою такого механізму повинна стати діяльність незалежних від державних органів структур, насамперед, громадських, які мають повноваження на перевірку, в тому числі раптову, місць, у яких тримаються ізольовані від суспільства громадяни.
Таким чином, головний принцип громадського контролю - забезпечення "відкритості" установ виконання покарань для суспільства, представники якого поряд із здійсненням контрольної функції повинні брати реальну участь у вирішенні питань виправлення і ресоціалізації засуджених та надавати допомогу адміністрації установ виконання покарань.
За сприятливих умов громадський контроль може стати одним з основних засобів впровадження ідей і традицій громадянського, демократичного суспільства.
Начальник відділу організаційно-аналітичної роботи Управління із забезпечення взаємодії з Державним департаментом України з питань виконання покарань Ю.В.Олійник