Ст. 3. Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування

Редакція від 03.02.1993 до 07.05.1999

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України або окрема посадова особа; на інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільної оборони здійснюють керівники відповідних органів виконавчої влади; в міністерствах, інших органах державного управління та на об'єктах народного господарства начальниками цивільної оборони є їх керівники.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань цивільної оборони, діями її органів управління та сил під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за їх виконання покладаються на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділи міністерств і відомств, залучені до виконання завдань щодо захисту населення і подання йому допомоги у надзвичайних ситуаціях, та на штатних працівників цивільної оборони підприємств.

Повноваження територіальних штабів цивільної оборони та перелік міністерств, що залучаються до виконання завдань щодо захисту населення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Територіальні штаби цивільної оборони відповідно до законодавства України входять до складу місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів державної виконавчої влади за принципом подвійного підпорядкування.

В штабах цивільної оборони до району міста, віднесеного до відповідної групи включно, провідні посади комплектуються військовослужбовцями, граничну чисельність яких визначає Кабінет Міністрів України.

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ, АДМІНІСТРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.