1. Тягар доказування надання цифрового контенту та/або цифрової послуги відповідно до статті 3 цього Закону покладається на виконавця.
2. У випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, тягар доказування відповідності наданого цифрового контенту та/або цифрової послуги на момент надання покладається на виконавця, якщо невідповідність була виявлена протягом одного року з моменту надання цифрового контенту та/або цифрової послуги.
3. У випадках, передбачених частиною третьою статті 9 цього Закону, тягар доказування відповідності цифрового контенту та/або цифрової послуги протягом встановленого договором строку надання цифрового контенту та/або цифрової послуги покладається на виконавця, якщо невідповідність була виявлена протягом такого строку.
4. Положення частин другої, третьої цієї статті не застосовуються, якщо виконавець доведе, що цифрове середовище споживача несумісне з технічними вимогами цифрового контенту та/або цифрової послуги, і чітко та зрозуміло повідомив споживачу про такі вимоги до укладення договору.
5. Споживач зобов’язаний співпрацювати з виконавцем тією мірою, наскільки це можливо і необхідно для того, щоб з’ясувати, чи є причиною невідповідності цифрового контенту та/або цифрової послуги на момент надання цифрового контенту та/або цифрової послуги, зазначений у частинах другій, третій статті 9 цього Закону, несумісність із цифровим середовищем споживача. Обов’язок співпраці обмежується технічно доступними засобами, які є найменш обтяжливими для споживача. Якщо споживач не виконує обов’язок співпраці, і виконавець чітко і зрозуміло повідомив споживачу про таку вимогу до укладення договору, тягар доказування невідповідності на момент, зазначений у частинах другій, третій статті 9 цього Закону, покладається на споживача.