Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 )
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
( Частина третя статті 9 втратила чинність на підставі Закону N 2032-12 від 04.01.92 )
( Положення частини третьої статті 9 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 2-рп/2000 ( v002p710-00 ) від 10.02.2000 ) Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України. ( Статтю 9 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 495-XIV ( 495-14 ) від 17.03.99 )
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.
{ Статтю 9 доповнено частиною згідно із Законом N 189-V ( 189-16 ) від 22.09.2006 }