Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах:
забезпечення енергетичної безпеки держави;
державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання;
оптимального поєднання систем централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених місцевими органами виконавчої влади схем теплопостачання з періодом перегляду п'ять років;
державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання;
формування цінової та тарифної політики;
пріоритетного розвитку застосування технології комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації) та використання вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії;
забезпечення захисту прав та інтересів споживачів;
взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату;
періодичного перегляду, удосконалення та техніко-економічної оптимізації схем теплопостачання, затверджуваних місцевими органами виконавчої влади;
додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання;
заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення;
створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності;
сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії;
встановлення відповідальності суб'єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання;
підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання;
створення умов для впровадження енергозберігаючих технологій;
забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.