Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ), цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до них.
1. Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.
2. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території.
3. Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми (передачі) не є українською, такі фільми та/чи програми (передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою.
4. Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення.
5. Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовами.
6. Мова (мови) програм та передач телерадіоорганізації визначається (визначаються) умовами ліцензії на мовлення.
7. Для забезпечення діяльності багатоканальних телемереж ці норми застосовуються в частині ретрансляції програм і передач суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію Національної ради.
СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ. ЗАСНУВАННЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ