1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) екстрений виклик - повідомлення про настання екстреної ситуації та звернення у зв'язку з необхідністю отримання екстреної допомоги з використанням системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (далі - система 112);
2) екстрена допомога населенню - проведення підрозділами екстреної допомоги населенню невідкладних заходів із запобігання виникненню, під час виникнення або ліквідації наслідків екстрених ситуацій;
3) екстрена ситуація - ситуація, що загрожує здоров’ю, життю, майну або навколишньому природному середовищу, громадському порядку, інші небезпечні події;
4) оперативно-диспетчерські служби - відповідні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що приймають екстрені виклики та інформацію про них, здійснюють інформаційну підтримку і координацію дій підрозділів екстреної допомоги населенню та контроль за наданням такої допомоги;
5) підрозділи екстреної допомоги населенню - підрозділи аварійно-рятувальних та аварійних служб, правоохоронних органів, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, служби швидкої медичної допомоги тощо, які працюють у цілодобовому режимі, оснащені необхідними технічними засобами та надають екстрену допомогу населенню.