1. Страховик (страховий посередник) до укладення договору страхування надає клієнту інформацію про страховий продукт, що пропонується, з урахуванням специфіки страхового продукту та потреб клієнта.
Форма та вимоги до надання інформації про страховий продукт встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
2. До укладення договору страхування життя страховик (страховий посередник) зобов’язаний надати клієнту інформацію про:
1) порядок визначення та розмір страхової суми та/або страхової виплати;
2) страхові ризики;
3) розмір та порядок визначення можливих вигод, що перевищують встановлені договором страхові суми та/або страхові виплати;
4) розміри, строки та порядок сплати страхової премії, а також умови редукування (зменшення) страхових сум та/або страхових виплат у разі несплати страхової премії у визначені договором розмірі та строки;
5) строк, на який може бути укладений договір страхування;
6) умови відмови від договору страхування, порядок дострокового припинення його дії та визначення розміру викупної суми;
7) порядок оподаткування страхових виплат, порядок застосування податкових пільг у разі укладення договору страхування життя;
8) інші умови залежно від особливостей/специфіки страхового продукту.
Якщо страховик (страховий посередник) у зв’язку з пропозицією або укладенням договору страхування життя надає кількісну інформацію про розмір можливих вигод, що перевищують встановлені договором страхові суми та/або страхові виплати, він зобов’язаний надати таку пропозицію з різними процентними ставками, на підставі яких буде визначено розмір майбутніх страхових сум та/або страхових виплат, включених до пропозиції. Страховик (страховий посередник) повинен чітко і зрозуміло повідомити клієнту, що такий розрахунок є лише розрахунковою моделлю, заснованою на припущеннях, і не може бути підставою для здійснення страхових виплат у разі настання страхового випадку за договором страхування.
3. Інформацію про стандартний страховий продукт страховик (страховий посередник) надає клієнту у вигляді уніфікованого (стандартизованого) документа, що містить загальну інформацію про такий продукт (далі - інформаційний документ про стандартний страховий продукт).
4. Страховик розробляє та затверджує інформаційний документ про стандартний страховий продукт окремо щодо кожного страхового продукту та розміщує такі інформаційні документи на власному веб-сайті.
5. Інформаційний документ про стандартний страховий продукт має бути стислим, складається у чіткій і доступній клієнту формі та надається страховиком або страховим посередником клієнтові безоплатно.
6. В інформаційному документі про стандартний страховий продукт зазначається така інформація:
1) назва "Інформаційний документ про стандартний страховий продукт" у верхній частині першого аркуша із зазначенням назви стандартного страхового продукту;
2) інформація про клас страхування (ризики в межах відповідного класу), стислий опис стандартного страхового продукту;
3) стислий опис страхових ризиків та обмежень страхування, мінімальний та/або максимальний розмір страхової суми (ліміти відповідальності) та/або страхових виплат, застосування франшизи (вид та розмір у разі її наявності);
4) відомості про територію, на яку поширюється дія договору страхування;
5) порядок та строки сплати страхової премії;
6) винятки із страхових випадків та підстави для відмови у страховій виплаті;
7) обов’язки сторін при укладенні та протягом строку дії договору страхування;
8) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку;
9) порядок здійснення страхових виплат;
10) строк дії договору страхування, включаючи інформацію про період страхування;
11) підстави та порядок припинення дії договору страхування;
12) посилання на документи, в яких міститься повна інформація про стандартний страховий продукт та умови договору страхування;
13) інша інформація залежно від особливостей страхового продукту.
7. Додаткові вимоги до форми та змісту інформаційного документа про стандартний страховий продукт встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
8. Інформація про страховий продукт, у тому числі інформаційний документ про стандартний страховий продукт, надається клієнту в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти та/або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на веб-сайті страховика (страхового посередника), та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет клієнта чи програмний застосунок, або в інший спосіб за домовленістю з клієнтом, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.
9. Якщо страховий продукт пропонується разом із супутнім/додатковим товаром, роботою або послугою, що не є страховою, як складова одного пакета або договору, страховик (страховий посередник) зобов’язаний:
1) повідомити клієнта про наявність можливості отримання різних складових такого пакета окремо та, якщо є така можливість, надати клієнту опис кожної складової такого пакета, а також інформацію про вартість та витрати за кожною з них;
2) надати клієнту інформацію про те, як придбання товару, роботи або послуги разом з укладенням договору страхування впливає на страхове покриття, якщо ступінь страхового ризику, страхова сума, наявність або розмір франшизи, інші складові страхового покриття відрізняються залежно від укладення договору страхування разом з придбанням додаткового товару, роботи або послуги чи окремо.
10. Якщо товар, робота або послуга, що не є страховою, пропонується разом з додатковою страховою послугою як складовою одного пакета або договору, страховик (страховий посередник) зобов’язаний запропонувати клієнту придбати такі товар, роботу або послугу окремо.
11. У випадках, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, страховик (страховий посередник) визначає вимоги та потреби клієнта у страхуванні, що є складовою зазначеного пакета або договору.
12. Регулятор має право встановлювати додаткові вимоги до порядку реалізації страхових продуктів як додаткових до інших товарів, робіт і послуг, що не є страховими.