ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 6/310
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Інвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2004 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Інвест" до Відкритого акціонерного товариства "Проектно-конструкторського та технологічного інституту "Газоапарат" про стягнення збитків, УСТАНОВИВ:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 2268000 грн., посилаючись на те, що зазначені збитки були завдані йому внаслідок порушення останнім зобов'язань з повернення майна за договором схову.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача прямі збитки в сумі 4320 грн. та не одержані доходи в сумі 348998,61 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2004 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 30.03.2005 року та на 20.04.2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір N 8/02 від 02.01.2002 року, за умовами якого позивач передав, а відповідач зобов'язався прийняти на схов обладнання згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього договору, та на вимогу позивача повернути прийняте на схов майно.
За актами приймання-передачі N 5 від 14.03.2002 року, N 19 від 02.09.2002 року, N 23 від 10.10.2002 року позивач передав, а відповідач прийняв на схов станок токарний 16А20 d3 С15 з ЧПУ, станок токарно-револьверний 1ПУ28Д3 з ЧПУ та обробний центр 2206 ВМФ4.
21.01.2003 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути передане на схов майно.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на першу вимогу позивача охоронець не повернув передане йому на схов майно, а повернув відповідно: станок токарний 16А20 d3 С15 з ЧПУ 24.01.2003 року, обробний центр 2206 ВМФ4 14.02.2003 року та станок токарно-револьверний 1ПУ28Д3 21.10.2003 року.
Скасовуючи рішення суду першої та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача відсутня вина та позивачем не доведено причинного зв'язку між його діями та завданими збитками, як і не доведено наявність збитків та не встановлено протиправної поведінки відповідача.
Проте такий висновок апеляційного господарського суду є необгрунтованим, оскільки не відповідає встановленим судами обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 413 ЦК УРСР ( 1540-06 ) за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
Зі свого боку особа, яка здала майно на схов, має право у будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу її вимогу, незалежно від строку схову (ст. 415 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
За вимогами ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із затримкою відповідачем повернення зі схову майна мав місце простій орендованого позивачем автомобіля, чим останньому були завдані прямі збитки в сумі 4320 грн.
Разом з цим, місцевим господарським судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення переданого йому на схов майна на першу вимогу позивача останньому були завдані збитки у вигляді неодержаних доходів в сумі 348998,61 грн., які він одержав би за договором оренди майна, що перебувало на схові, укладеного з ВАТ "Донбасенергоремонт", якби зобов'язання було виконано відповідачем.
Отже, судом першої інстанції встановлено наявність умов для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати завдані позивачу збитки відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Зазначені обставини апеляційний суд вмотивованими висновками не спростував, а тому має місце факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором схову, і як наслідок є підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Таким чином, апеляційний господарський суд не мав підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, який дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Відтак, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як незаконна і необгрунтована, а законне рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Інвест" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2004 року скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2004 року залишити без змін.