ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2005 Справа N 30/181
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. (головуючого судді), суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л. розглянув касаційну скаргу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області на постанову від 26.08.2004 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 30/181 господарського суду Дніпропетровської області за позовом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр" про стягнення збитків та пені в розмірі 135786,32 грн., за участю представників: від позивача - Вернігора Д.С., від відповідача - Жуков С.В. (довір. від 07.04.2004).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2004 в задоволенні позову відмовлено (суддя Н. Євстигнеєва).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.08.2004 рішення господарського суду залишено без змін (колегія суддів у складі: В. Белінський - головуючий, А. Логвіненко, П. Павловський).
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 1214 ЦК України ( 435-15 ), оскільки майнова шкода державі у вигляді неотримання орендної плати виникла саме через невиконання відповідачем - КП "Дніпровський кар'єр" цивільного обов'язку щодо повернення орендованого майна. Порушення норм процесуального права відбулося з огляду на те, що апеляційним судом фактично не було виконано обов'язок щодо повторного розгляду справи та перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, скаржник наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) щодо надання оцінки листу відповідача, в якому він запропонував ФДМУ прийняти орендоване майно.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне:
Причиною виникнення спору стало невиконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2002 по справі Д12/66 за позовом ФДМ України, м. Київ до Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр", яким КП "Дніпровський кар'єр" зобов'язано повернути протягом 5-ти днів з дати набрання рішенням законної сили до державної власності орендоване майно. В зв'язку з тим, що орендоване державне майно не повернуто до державної власності та продовжує знаходитись в користуванні орендаря безоплатно, державі завдаються збитки у вигляді недоотриманої орендної плати (а.с. 10-11). Тобто, оскільки рішення суду набрало законної сили, у відповідача виникло зобов'язання виконати його та повернути Фонду державного майна України майно.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що договір оренди державного майна без номера від 29.12.88 є припиненим з 31.12.2000.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд апеляційної інстанції встановив, що з наявного в матеріалах справи листа відповідача від 28.11.2002 вбачається, що КП "Дніпровський кар'єр" в добровільному порядку запропонувало Фонду прийняти зазначене в рішенні суду від 21.10.2002 майно та встановлено, що цей лист було направлено на адресу Фонду. Судом також встановлено, що ні ФДМ України, ні уповноважений ним на це позивач не здійснили заходів для отримання вказаного майна.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередні судові інстанції зазначили, що позивач не скористувався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ), змінити підставу або предмет позову та дійшли правильного висновку, що зазначені в позовній заяві підстави не є приводом для задоволення позову.
Позивачем було заявлено позов з обґрунтуванням вимог тим, що відповідач не виконав зобов'язання, яке виникло у нього в зв'язку з набранням законної сили рішенням суду про повернення майна, позивачем визначено предмет позову - грошова сума у розмірі 135786,32 грн., тому посилання скаржника на порушення судами вимог ст. 22, 1214 ЦК України ( 435-15 ) колегією суддів до уваги не приймається.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прийняті судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права та підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову від 26.08.2004 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 30/181 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.