ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.03.2004 Справа N 9/354/2
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" "У" (далі - ТОВ "ТД "У") - Л., відкритого акціонерного товариства "Д" (далі - ВАТ "Д") - Р., розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Д" на ухвалу Вищого господарського суду України від 11 грудня 2003 р. N 9/354/2, встановила наступне.
У грудні 2002 р. товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "С" звернулося в господарський суд Чернігівської області із позовом до ТОВ "ТД "У" про стягнення 299520 грн. заборгованості за договором про надання посередницьких послуг від 12 липня 2002 р.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 8 січня 2003 р. затверджено укладену сторонами мирову угоду, відповідно до якої ТОВ "ТД "У" передає комплекс будівель універмагу "В" загальною вартістю 392800 грн. ТОВ "ВП "С", а останнє сплачує ТОВ "ТД "У" різницю між вартістю переданого майна і сумою заборгованості 93280 грн.; провадження у справі припинено на підставі п.7 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
У листопаді 2003 р. ВАТ "Д" подало касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 8 січня 2003 р., заявивши клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, вмотивоване тим, що про зазначену ухвалу йому стало відомо лише 17 листопада 2003 року з листа ТОВ "ТД "У" від 15 листопада 2003 року N 17-03/19. ВАТ "Д" вказувало, що затверджена судом мирова угода порушує його майнові права, оскільки мирову угоду укладено стосовно майна, яке є його власністю та передано ТОВ "ТД "У" як внесок до статутного фонду цього товариства. Заявник вважав, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог ст.ст. 16, 62 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та ст. 78 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2003 р. N 9/354/2 ВАТ "Д" вимовлено у відновленні пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 8 січня 2003 р., а касаційну скаргу повернуто заявнику на підставі п.5 ч.1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Ухвала вмотивована тим, що у касаційній скарзі та доданих до неї документах відсутні будь-які посилання на обгрунтування причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги.
26 лютого 2004 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою ВАТ "Д" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 11 грудня 2003 р. N 9/354/2. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до цього суду. На обгрунтування касаційної скарги зроблено посилання на виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення процесуального закону в аналогічних справах, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та скаржника, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) передбачено, що касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, у разі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено, а згідно з частиною другою ст. 111-13 цього Кодексу касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у тому ж порядку, який встановлено для розгляду касаційних скарг рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
У касаційній скарзі на ухвалу господарське суду Чернігівської області від 8 січня 2003 ВАТ "Д" зазначало, у чому воно вбачає порушення своїх прав, а на обгрунтування клопотання про відновлення процесуального строку посилалося на те, що, не будучи учасником судового процесу у даній справі, не могло оскаржити зазначену ухвалу раніше, ніж про неї дізналося.
За таких обставин посилання Вищого господарського суду України в оскарженій ухвалі на те, що клопотання ВАТ "Д" про відновлення процесуального строку не містить обгрунтування щодо наявності поважних причин, які призвели до пропуску строку, не відповідає діяльності. Постановивши ухвалу, яку не можна визнати мотивованою, суд касаційної інстанції фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п.8 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Ураховуючи викладене, оскаржену ухвалу Вищого господарського суду України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:
касаційну скаргу ВАТ "Д" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду Україні від 11 грудня 2003 р. N 9/354/2 скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Юридична газета", N 11, 15 червня 2004 р.