Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не доведено факту порушення з боку відповідача алгоритму розподілу коштів, затвердженого на спірний період, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Відтак, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які відповідають положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст. ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004 року у справі N 10/306 залишити без змін.