ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
05.05.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом гр-ки Д. до Амвросіївського колективного підприємства (далі - КП) "А." про стягнення вартості частки в майні підприємства, ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2001 року Д. звернулася до суду з позовом до КП "А." про стягнення вартості частки в майні підприємства, посилаючись на те, що вона внесла свій майновий сертифікат при викупі державного підприємства "АО" і стала співзасновником КП "А.". У січні 2001 року вона звернулася до відповідача із заявою про вихід із підприємства та виділення належної їй частки в майні підприємства. Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку виплатити належну їй суму, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 894 грн. 24 коп.
Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 18 жовтня 2002 року стягнуто з Амвросіївського колективного підприємства "А." на користь Д. 894 грн. 24 коп. та державне мито на користь держави в сумі 51 грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 лютого 2003 року рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 18 жовтня 2002 року змінено - стягнуто з Амвросіївського колективного підприємства "А." на користь Д. 10 грн. 50 коп. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі Д. просить скасувати ухвалу апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Закону "Про власність" ( 697-12 ) та статуту КП "А." позивачка, яка брала участь у викупі майнового комплексу державного підприємства "АО", є співвласником майна КП "А." і тому має право після виходу з підприємства одержати вартість вкладу, який вона внесла при приватизації підприємства і який визначається відповідно до кількості відсотків, указаних у підписних листах на момент приватизації, від вартості майнового комплексу.
Проте такого висновку суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 9 Закону "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. До статуту можуть бути включені положення, пов'язані з особливостями підприємства.
Законом "Про власність" ( 697-12 ) передбачено, що колективні підприємства є суб'єктами права колективної власності, яке виникає, між іншим, на підставі викупу колективами трудящих державного майна. У власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом, разом з цим у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу (ст.ст. 20, 21, 23).
Оскільки відповідно до ст. 30 Закону "Про власність" ( 697-12 ) право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конфедерації, з'їзди тощо), які можуть покладати окремі функції по управлінню колективним майном на створені ними органи, встановлення засад визначення розміру вкладу працівника колективного підприємства у майні підприємства належить до компетенції зазначених органів.
Отже, відповідно до законодавства колективне підприємство є власником належного йому майна, яке становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Член колективного підприємства (працівник), який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості вкладу в майні колективного підприємства, який визначається відповідно до Закону "Про власність" ( 697-12 ) та статуту колективного підприємства, норми якого повинні узгоджуватися з положеннями закону.
Вирішуючи спір, суд зазначені положення законодавства не врахував та в порушення вимог ст.ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України ( 1502-06 ) належним чином не визначився з правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини, та не з'ясував обставин, з якими закон пов'язує виплату вкладів, а також дійсних прав та обов'язків сторін.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині суми, що підлягає стягненню, виходив із того, що вартість вкладу позивачки відповідає вартості майнового сертифіката, а саме - 10 грн. 50 коп., внесеного в статутний фонд колективного підприємства, але не навів в ухвалі підстав, за якими він прийшов до такого висновку, та не зазначив відповідної правової норми.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Д. задовольнити частково.
Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 18 жовтня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 лютого 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.