СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.04.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Х-вої Л.В., Г-ва Є.В. до ТОВ виробничо-торгової фірми "В." про стягнення утриманого податку за касаційною скаргою Х-вої Л.В. на рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 05.06.2002, встановила:
В січні 1999 р. Х-ва Л.В. звернулася з позовом до ТОВ "В." про стягнення 24510 грн. боргу за частку майна, належного їй при виході з товариства.
Позивачка зазначала, що вона була співзасновником даного товариства. Протоколом зборів учасників ТОВ ВТФ "В." від 18.11.97 при виході з його складу їй затверджена частка на суму 36800 грн. В період з грудня 1997 року по жовтень 1998 року вона отримала 12290 грн., а 24510 грн. відповідач не виплачує, чим порушує її майнові права.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.02.99 позовні вимоги Х-вої Л.В. задоволено: стягнуто з ТОВ "В." на користь Х-вої Л.В. 25106,50 грн. Рішенням цього ж суду від 10.06.99 на користь Г-ва Є.В. стягнено 10405,50 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.04.2001 зазначені рішення переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згодом позивачі звернулися з заявою про збільшення позовних вимог та просили суд стягнути з відповідача по 36168,12 грн. - зайво утриманого 30% податку на дивіденди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.03.2002 позов задоволено: стягнуто з ТОВ "В." на користь Х-вої Л.В. та Г-ва Є.В. по 36166,50 грн.; на користь Х-вої Л.В. стягнуті також витрати за проведення експертизи в розмірі 558 грн. та державне мито на користь держави - 723,32 грн.
Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 05.06.2002 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.03.2002 скасовано. Х-вій Л.В. та Г-ву Є.В.відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі Х-ва Л.В. просить скасувати постановлені в справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом вимог матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Х-ва Л.В. була співзасновником ТОВ ВТФ "В.". Протоколом зборів учасників товариства від 18.11.97 при виході зі складу засновників була затверджена її частка у розмірі 36800 грн. із врахуванням передбачених законодавством податків. Зазначену суму позивачка отримала. Рішення зборів учасників товариства від 18.11.97 не змінювалося.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, дійшов висновку про те, що позивачка в листопаді 1997 року дізналася про суму, яка їй виділяється, тому саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності.
Згідно ст. 76 ЦК України ( 1540-06 ) право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
В даному випадку за захистом своїх прав Х-ва Л.В. звернулася до суду за межами строку, встановленого ст. 71 ЦК України ( 1540-06 ).
Відповідно до вимог ст. 80 ЦК України ( 1540-06 ) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку позовної давності та відсутності поважних причин такого пропуску є обгрунтованим, а тому підстав для задоволення поданої касаційної скарги і скасування рішення Судова палата не знаходить.
Керуючись ст. ст. 342, 343 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Х-вої Л.В. залишити без задоволення, а рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 05.06.2002 без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.