ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2005 Справа N 7/33-38
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця Б.Л.В. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2005 року у справі N 7/33-38 за позовом підприємства "Пік" Пошук Ініціатива Контакт" Волинської обласної організації інвалідів Всеукраїнської громадської організації "Союзу організації інвалідів України" до приватного підприємця Б.Л.В. про стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:
У січні 2004 року підприємство "Пік" Пошук Ініціатива Контакт" Волинської обласної організації інвалідів Всеукраїнської громадської організації "Союзу організації інвалідів України" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до приватного підприємця Б.Л.В. про стягнення 65875 грн. збитків, 9171,50 грн. неустойки, 6970 грн. моральної шкоди, посилаючись на часткове невиконання відповідачем умов договору N 67 від 4 грудня 2002 року щодо оплати виконаних робіт.
Заявою від 23 лютого 2004 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд, окрім вказаних сум, стягнути з відповідача 4609,65 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Волинської області від 5 квітня 2004 року (суддя Шум М.С.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2005 року (судді Зданкевич З.І., Дух Я.В., Скрутовський П.Д.) рішення місцевого суду скасовано частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 45000 грн. основного боргу, 900 грн. індексу інфляції, 680,20 грн. річних, 6233 грн. неустойки, 193 грн. витрат по експертизі та судові витрати. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційним судом порушені норми матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем ремонтні роботи за договором підряду N 76 від 4 грудня 2002 року виконані не в повному обсязі, не у встановлені строки та з допущенням недоліків, внаслідок чого відповідач відмовився від виконання договірних зобов'язань, уклав договір на виконання будівельно-монтажних робіт з іншими будівельними організаціями і на усунення недоліків та завершення невиконаних робіт сплатив 65826,65 грн.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 45000 грн. основного боргу, 900 грн. індексу інфляції, 680,20 грн. річних, 6233 грн. неустойки, 193 грн. витрат по експертизі, посилаючись на те, що матеріалами справи, а саме, Актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28 травня 2003 року та Висновком N 0203 будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2004 року, підтверджено факт несвоєчасного розроблення та передачі відповідачем проектно-кошторисної документації, не встановлено факту виконання малим приватним підприємством "Лілея" згідно контракту від 1 квітня 2003 року робіт по виправленню недоліків у виконаних позивачем будівельних роботах, як і понесених відповідачем затратах на придбання для усунення дефектів матеріалів, оскільки вказані ним в наданих накладних матеріали використані тільки на облаштування тераси.
Зважаючи на уточнення позивачем розміру суми позовних вимог - 45000 грн. боргу, 900 грн. індексу інфляції, 680,20 грн. 3% річних, 6233 грн. неустойки, 6970 грн. неотриманого прибутку, 4609 грн. збитків внаслідок розірвання відносин з партнерами і звільнення працівників та 5000 грн. витрат на юридичні послуги адвоката, та враховуючи висновок будівельно-технічної експертизи, яким підтверджено фактичне виконання в березні-квітні 2003 року будівельних робіт на спірному об'єкті, непогодження сторонами за договором вартості робіт понад обумовлену угодою суму, апеляційна інстанція дійшла правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та, згідно р.р. 4, 6 договору підряду N 67, ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) та ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), індексу інфляції, 3% річних і неустойки.
Разом з тим, суд другої інстанції дійшов правильних висновків щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення суми неотриманого прибутку, оскільки позивачем не надано доказів, які обґрунтовують розмір неодержаних доходів, та не доведено вжиття ним заходів щодо їх одержання, а також в частині стягнення збитків внаслідок розірвання відносин з партнерами і звільнення працівників та витрат на юридичні послуги адвоката, в зв'язку з недоведеністю підставності вказаних вимог.
Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинами та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця Б.Л.В. залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2005 року у справі N 7/33-38 - без змін.