Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р., N 314 ( 314-95-п ) зі змінами та доповненнями, внесеними постановою. Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р., N 19 ( 19-2002-п ), - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон ( 875-12 ) зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону ( 875-12 ) керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Позивач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік (а. с. 6), передбачив 156 робочих місць для штатних працівників інвалідів, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу. Із них фактично працювало тільки 79 осіб.
Господарські суди не звернули увагу на те, що обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати і не з'ясували чи вживалися заходи органами працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону ( 875-12 ), щодо працевлаштуваню інвалідів на робочі місця в Охтирканафтогаз, їх чисельність, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.
При неповно з'ясованих фактичних обставинах справи, що мають значення для справи постановлені судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню з направленням справі на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата ПОСТАНОВИЛА:
касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2004 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 р. та рішення господарського суду Сумської області від 01.07.2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.