ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.05.2003 N 6/2/35(03/091)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" на постанову Вищого господарського суду України ви 25 лютого 2003 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" до закритого акціонерного товариства "Будіндустрія" та відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення суми, ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2002 року відкрите акціонерне товариство Банк "БІГ Енергія" у господарському суді Запорізької області звернулось з позовом до закритого акціонерного товариства "Будіндустрія" та відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення суми, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за їх використання.
Відповідачі позовні вимоги не визнали посилаючись на їх необгрунтованість.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.10.2002 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2002 року, позов задоволено з тих підстав, що позичальником та поручителем не виконано зобов'язань по поверненню кредиту.
Оскаржуваною постановою всі судові рішення по цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд з тих мотивів, що судами при розгляді справи неповно встановлено обставини справи.
Ухвалою від 8 травня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25 лютого 2003 року з мотивів її невідповідності нормам матеріального та процесуального права, рішенням Верховного Суду України та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного і того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача - відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи встановили, що між позивачем та закритим акціонерним товариством "Будіндустрія" було укладено кредитні договори за N 01/02-11-2001 від 07.11.2001 року та за N 01/01-03-2002 від 01.03.2002 року на загальну суму 3400000 грн. На виконання зазначених договорів між відкритим акціонерним товариством Банком "БІГ Енергія" та відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" було укладено договори поруки за N 32/02-11-2001 від 07.11.2001 року та за N 32/01-03-2002 від 01.03.2002 року, за умовами яких поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором в частині погашення кредиту та відсотків за користування кредитними ресурсами. Оскільки позичальник кредит не повернув, згідно до умов договору поруки відкритим акціонерним товариством Банком "БІГ Енергія" було направлено повідомлення відкритому акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" про невиконання зобов'язань боржником та запропоновано погасити заборгованість. Поручитель також не виконав своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу ( 435-15 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно до статті 192 Цивільного кодексу ( 435-15 ) в разі невиконання зобов'язань боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.
Скасовуючи рішення господарських судів по цій справі та направляючи її на новий розгляд, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди вирішуючи даний спір не з'ясували всіх обставин справи, зокрема щодо узгодження чи не узгодження позичальником з поручителем напрямків використання кредитних коштів та не дослідили договорів підряду, які були укладені між відповідачами.
Однак Вищий господарський суд України не звернув уваги, що вказані обставини були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження. Інші обставини, на які вказує суд касаційної інстанції, не потребують з'ясування для вирішення даного спору.
За таких обставин оскаржувана постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі залишенню в силі як законна та обгрунтована.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 25 лютого 2003 року у справі N 6/2/35 - скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2002 року залишити в силі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.